ВЕРХОВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01.03.2018 Київ К/9901/2796/18 справа №6/537
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Пасічник С.С.,
Васильєвої І.А.,
Юрченко В.П.
за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,
представника позивача Якименка Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Огурцова О.П. від 02 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Саприкіної І.В., Аліменка В.О., Кучми А.Ю. від 02 липня 2014 року,
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство «Укртранснафта» (яке ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 листопада 2013 року замінено правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Укртранснафта»; далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (яку Вищий адміністративний суд України 02 квітня 2014 року замінив її правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників; далі - Інспекція) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 6 листопада 2007 року №0001944120/0 та від 22 квітня 2008 року №0000964120/2.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що відповідач безпідставно прийняв спірні податкові повідомлення-рішення, якими збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток, адже у позивача відсутні правові підстави для сплати до бюджету платежів, передбачених статтею 63 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Крім того, вказував, що платіж у вигляді частини прибутку (доходу) акціонерної компанії, що має сплачуватись на підставі статті 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», не є податковим зобов'язанням у розумінні законодавства з питань оподаткування.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2009 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року, позов задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 квітня 2014 касаційну скаргу Інспекції задоволено частково, скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 6 листопада 2007 року №0001944120/0 та від 22 квітня 2008 року №0000964120/2 стосовно визначення основного платежу з прибутку в сумі 63212000,00 грн. та в зазначеній частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; водночас, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів щодо протиправності податкових повідомлень-рішень в частині визначення позивачеві штрафних санкцій.
Приймаючи таке рішення, касаційний суд, зокрема, виходив з того, що встановлений статтею 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» обов'язок щодо сплати частини чистого прибутку суб'єктами господарювання до бюджету не є податковим зобов'язанням, а відтак встановлена підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідальність платників податків, зборів (обов'язкових платежів) у вигляді штрафу не поширюється на сплату зазначеного платежу.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 02 червня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року, позов задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 6 листопада 2007 року №0001944120/0 та від 22 квітня 2008 року №0000964120/2 в частині визначення основного платежу з прибутку в сумі 63212000,00 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи вказані судові рішення, погодились із позицією Товариства та зазначили, що оскільки пакет акцій позивача не є власністю держави, його не можна віднести до кола юридичних осіб, на яких поширюється дія статті 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій неправильно трактували обставини справи, оскільки належним чином не з'ясували чи поширювались на позивача вимоги статті 63 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та не врахували положень статті 11-1 Закону України «Про управління об'єктами державної та комунальної власності».
У письмових запереченнях на касаційну скаргу, які надійшли до суду касаційної інстанції, позивач з твердженнями відповідача про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не погодився та зазначив, що Товариство, як підприємство НАК «Нафтогаз України», не входить до переліку суб'єктів, що зобов'язані сплачувати до Державного бюджету частину чистого прибутку.
Вказану касаційну скаргу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 січня 2018 року передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Пасічник С.С. (суддя-доповідач), Васильєвої І.А., Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією за результатами перевірки Товариства складено акт від 24 жовтня 2007 року №894/41-20/31570412, згідно з яким позивачем порушено, зокрема, вимоги статті 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», у зв'язку з чим не нараховано та не сплачено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами першого півріччя 2007 року в сумі 63212000 грн., у тому числі за перший квартал 2007 року - 26035600 грн., за другий квартал 2007 року - 37176400 грн.
На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 листопада 2007 року №0001944120/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання, зокрема, за основним платежем з частини прибутку (доходу) у розмірі 63212000 грн.
За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2008 року №0000964120/2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання, зокрема, за основним платежем з частини прибутку (доходу) у розмірі 63212000 грн.
Підставою для донарахування позивачу частини прибутку (доходу) слугували висновки контролюючого органу про те, що позивач, як господарська організація, на яку поширюється положення абзацу 3 частини 1 статті 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», повинен сплатити до Державного бюджету України частину прибутку (доходу) у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є засновником і єдиним акціонером позивача, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2001 року №256-р «Про утворення ВАТ «Укртранснафта» погоджено пропозицію НАК «Нафтогаз України» щодо утворення на базі державних акціонерних товариств «Магістральні нафтопроводи «Дружба» (м.Львів) та «Придніпровські магістральні нафтопроводи» (м.Кременчук) дочірнього підприємства НАК «Нафтогаз України» - ВАТ «Укртранснафта» із залишенням 100 відсотків акцій цього товариства у державній власності із передачею їх до статутного фонду НАК «Нафтогаз України».
Пунктами 6.1, 6.2 та 6.3 Статуту ВАТ «Укртранснафта» (нова редакція), затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Укртранснафта» відповідно до протоколу від 10 серпня 2007 року № 8, визначено, що засновником і єдиним акціонером Товариства є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»; акціонер Товариства має право затверджувати розподіл прибутків Товариства та зобов'язаний виконувати обов'язки, передбачені чинним законодавством України та цим Статутом.
На підставі розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності в 2007 році, від 31 липня 2007 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 20 липня 2007 року, прогнозом нарахувань та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету підприємствами НАК «Нафтогаз України» у серпні 2007 року суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач протягом 2007 року не здійснював виплату будь-яких дивідендів своїм акціонерам.
Сервіси для юристів