Як відомо, 12 березня 2020 року набула чинності Постанова КМУ № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якою на всій території України установлено карантин, а уже 17 березня 2020 року набув чинності Закон України № 530-IX, яким КУпАП було доповнено статтею 44-3, що передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей.
ДАЙДЖЕСТ: Аналіз постанов по 44-3 КУпАП - Судді в 90% випадків відмовляються штрафувати українців за порушення правил карантину
За місяць існування цієї норми, судами винесено понад 1500 постанов за результатами розгляду протоколів, складених унаслідок вчинення вказаного адміністративного правопорушення.
Здійснивши аналіз таких постанов у Єдиному державному реєстрі судових рішень, можемо констатувати, що переважна більшість протоколів, містять недоліки, які перешкоджають та унеможливлюють об`єктивний розгляд справи в результаті чого такі протоколи повертаються судами для їх належного оформлення чи доопрацювання. Так, найчастіше, поліцейськими у протоколах не здійснюється конкретизація правопорушення, наприклад, не вказується конкретний пункт Постанови КМУ № 211 від 11.03.2020 року, або до матеріалів справи не додано докази на підтвердження обставин, викладених у фабулі протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.
Часто трапляються випадки закриття судами провадження в справі внаслідок відсутності складу адміністративного правопорушення, наприклад, коли на особу складений протокол через провадження господарської діяльності, що не заборонена Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 року, або коли до адміністративної відповідальності притягається особа, до повноважень якої не входить питання припинення роботи суб’єкта господарювання (у розумінні ст. 44-3 КУпАП продавець чи касир не є суб`єктами цього правопорушення).
Кількість постанов, у яких особи, що притягаються до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП визнаються судом винними, складає близько 10 % та здебільшого стосується представників сфери торгівлі та громадського харчування, а також водіїв пасажирського транспорту.
У деяких категоріях справ при схожих фактичних обставинах спостерігається різний підхід судів стосовно притягнення осіб до адміністративної відповідальності за порушення правил карантину.
Так, постановою Зарічного районного суду м. Суми у справі № 591/2084/20 від 8 квітня 2020 року особу було визнано винним та накладено штраф у сумі 17000 грн. за те, що він перебував у громадському місці, а саме в зоні відпочинку в районі озера «Чехова» без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, чим порушив вимоги п.п. 1 та п.п. 5 п. 2 Постанови КМУ № 211 від 11.03.2020 року. Пояснення особи про те, що він не знав про встановлені заборони та обмеження суд не прийняв до уваги та розцінив їх як намагання уникнути відповідальності.
Читайте статтю: Що робити, якщо зупинила поліція за порушення карантину (детальний аналіз та поради)
Інша позиція прослідковується у постанові Липовецького районного суду Вінницької області у справі № 136/529/20 від 7 квітня 2020 року, якою щодо особи, яка досягла 60-річного віку та самовільно залишила місце домашньої обсервації (ізоляції), перебуваючи у сквері відпочинку в м. Липовець без вдягнутих засобів індивідуального захисту було винесено усне зауваження, а провадження у справі закрито. У судовому засіданні особа фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення визнав, суду пояснив, що не знав про обмеження в період карантину, тому що у нього згорів телевізор, а газети ніде не продаються і бібліотека закрита. Суд врахував вказані обставини як підставу для визнання правопорушення малозначним, обґрунтувавши це тим, що відсутні докази про те, що особа хворіє, крім того вона може бути необізнаною про встановлені правила карантину.
Кардинально відрізняється від вищенаведених, правова позиція, викладена у постанові Кельменецького районного суду Чернівецької області по справі № 717/422/20 від 8 квітня 2020 року. Громадянин притягувався до адміністративної відповідальності за те, що у громадському місці, на зупинці громадського транспорту перебував без захисної маски. Він пояснив, що не мав змоги придбати в селі захисну маску чи виготовити її, а безкоштовно маску йому ніхто не пропонував, тому перебував на зупинці громадського транспорту без маски на обличчі, про що жалкує та розкаюється у вчиненому. Суд закрив справу за відсутністю складу адміністративного правопорушення, аргументуючи це тим, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що громадянин, відповідно до закону, за власні кошти зобов'язаний придбати чи виготовити засіб індивідуального захисту, зокрема респіратор або захисну маску, чи йому було профінансовано витрати на придбання чи виготовлення засобів індивідуального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів і при таких умовах він порушив заборону до 24 квітня 2020 року з 6 квітня 2020 року перебувати в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно. Крім того суд зазначив, що на даний час в Україні не визначені відповідні медичні критерії та не прийняті нормативно правові акти, щодо випадків та необхідності носіння засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски для захисту органів дихання, у тому числі виготовлених самостійно громадянами.
Блог