Поділ подружжям (колишнім подружжям) результатів пластичних операцій

Стрімкий розвиток пластичної та реконструктивної хірургії зумовив виникнення нових правових питань у сфері сімейних правовідносин. Зокрема, усе частіше постає проблема визначення правового режиму результатів пластичних операцій, операцій з протезування, коштовних косметологічних втручань тощо, проведених під час перебування в шлюбі за рахунок спільних коштів подружжя.

Це породжує дискусію щодо того, чи можуть коштовні естетичні зміни зовнішності у пластичного хірурга, в т.ч., але не виключно, імплантати, вважатися об’єктами права спільної сумісної власності та чи підлягають вони поділу між подружжям чи колишнім подружжям.

Відсутність прямого нормативного врегулювання цього питання в українському законодавстві зумовлює необхідність аналізу положень сімейного та цивільного права, судової практики й доктринальних підходів.

Особливої актуальності ця проблема набула у зв’язку з формуванням неоднозначної судової практики щодо можливості компенсації вартості пластичних операцій одним з подружжя після розірвання шлюбу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15-ц висловлена правова позиція, відповідно до якої вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Майно належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав самостійного заробітку (доходу) з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо).

Зазначена презумпція може бути спростована, і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об’єкт, в тому числі в судовому порядку.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Правовий статус результатів хірургічних втручань: імплантів, реконструктивних та естетичних змін зовнішності, не врегульований безпосередньо нормами цивільного та сімейного законодавства України, що зумовлює необхідність застосування аналогії закону, доктринального тлумачення та звернення до національної судової практики.

Варто зазначити, що навіть судова практика у справах цієї категорії є на даний момент неоднорідною.

У 2022 році суспільний резонанс викликало рішення Солом’янського районного суду міста Києва у цивільній справі № 760/1150/22, яким суд ухвалив стягнути на користь одного з подружжя 3000 євро як половину грошових коштів, сплачених під час шлюбу за проведення операції з ендопротезування молочних залоз.

Варто зауважити, що у цій справі позивач за зустрічним позовом просив саме стягнути кошти, понесені на операцію, водночас суд, задовольняючи цю вимогу, посилався на положення про неподільність речі та неможливість виділу частки в натурі.