Питання спадкування з іноземним елементом

Розглядаючи питання спадкування з іноземним елементом, перед усім, слід зважити, що поняття "іноземний елемент" наводиться у п. 2 ч.1 ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" від 23.06.2005р. № 2709-IV (далі по тексту статті- "Закон «Про МПП»"). Дане поняття тлумачеться, як ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:

• - хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;
• - об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;
• - юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Зауважу, що на практиці майже всі справи, які стосуються спадкування, у тому числі так чи інакше пов'язані із іноземним елементом, часто потрапляють до рук адвокатів. Здебільшого, вирішити всі спірні та проблемні питання спадкування спадкоємцями самостійно або за допомогою нотаріуса на підставі самостійних домовленостей не вдається можливим. Звісно, у дуже складних випадках, які вимагають проведення поглиблених заходів, експертиз, судового розгляду, такі справи потрапляють до юристів.

Обговорюйте тему: Спадок: актуальні та практичні питання

Перш за все, при розгляді питання спадкування з іноземним елементом, слід врахувати положення Закону «Про МПП», який предметно розмежував юрисдикцію таких справ. Зокрема, даним законом встановлена компетенція застосування закону держави місця знаходження нерухомості незалежно від останнього місця постійного проживання спадкодавця — власника нерухомості (ст.70). Окрім цього, одним винятком із цього загального правила, згідно ст. 71, є останнє місця проживання як визначального місця відкриття спадщини — виключна українська юрисдикція успадкування належних іноземним спадкодавцям прав на активи, що підлягають державній реєстрації в Україні.

Спадкування іноземцями: правове регулювання

Звісно, рішення справ, які стосуються спадкування за участю іноземних елементів, залежить зазвичай від того, в саме якому порядку проводиться спадкування. Тут варто відмітити те, що стаття 26 Конституції України закріплює правило: іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. У свою чергу нагадаю, що згідно зі ст.3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" - іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини.

Тому спадкування може бути у загальному порядку: як за законом, так і за заповітом. Якщо є заповіт, то оформлення спадщини всіма іноземними громадянами на території України істотно спрощується в порівнянні із здійсненням спадкування за законом.

Аналізуйте судовий акт: Зобов’язання банку виплачувати проценти за договором вкладу не припиняється зі смертю вкладника, входить до складу спадщини та триває до дня, який передує дню повернення коштів спадкоємцям. (ВСУ у справі № 6-157 цс 13)

Правові колізії спадкування

Правда, у такому випадку можуть мати місце певні ускладнення. Наприклад, на даний момент можна впевнено говорити про те, що українські нотаріуси дуже рідко використовують на практиці Закон «Про МПП». У тих ситуаціях, коли заповіт було складено за кордоном, нотаріуси усіляким чином пробують виявити підстави, які необхідні для відмови оформлення спадкових справ.

Досить часто нотаріуси займаються тим, що шукають у вітчизняному реєстрі заповітів іноземний заповіт. Само собою, не можуть його знайти. Після цього відразу приймають рішення, що потрібно відмовити в оформленні спадкових прав.

✔ Щоб уникнути таких неприємних ситуацій, дуже часто іноземці-спадкодавці займаються оформленням кількох заповітів. Виходить, що один з них стосується майна за кордоном, а друге - майна на території України. Зазначу, що останнє оформляється в консульській установі країни.