Уже скоро буде майже два роки як діє Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», зміст якого досконально вивчався майже усіма боржниками за валютними кредитами та їхніми юристами.
Напевно багато боржників сподівалися на істотне послаблення тиску банків у питанні повернення валютних кредитів шляхом звернення стягнення на майно, яке було передано в іпотеку.
Читайте статтю: Ребенок в доме под ипотекой: учитываем будущие интересы
Ознайомлення з практикою судів засвідчило неоднакове застосування норм вказаного Закону, що давало можливість боржникам отримувати рішення судів на їхню користь. Так, у багатьох випадках суди ухвалювали рішення про відмову у задоволенні позовів банків про стягнення заборгованості по кредитним договорам в іноземній валюті за рахунок майна, переданого в іпотеку (заставу).
Боржники раділи, але не довго. Судова практика у вирішенні таких спорів стає більш прогнозованою.
Зокрема, у 2014 році банк звернувся до суду з позовом до іпотекодателя про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 140 тисяч євро та звернення стягнення на належні йому на праві власності жилий будинок та земельну ділянку.
Рішенням місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом у задоволенні позову відмовлено. Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ банку відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Ухвалюючи таке рішення суди трьох інстанцій виходили з того, що боржник отримав споживчий кредит у євро, загальна площа жилого будинку, що є предметом іпотеки, 131,7 кв. м, використовується боржником та членами його сім'ї для проживання, іншого житла у власності відповідачів не перебуває, тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом норм матеріального права, Верховний Суд України прийшов до протилежних висновків з таких підстав.
Користуйтесь консультацією: Рішення судів про стягнення нерухомості за певних обставин можуть бути залишені державними виконавцями без виконання
Зокрема, частинами першою та третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачене право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
7 червня 2014 року набув чинності Закон № 1304-VII, згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Аналізуйте судовий акт: Початкова ціна при стягненні предмету іпотеки встановлюється судом у рішенні в порядку ст.ст. 38, 39 ЗУ «Про іпотеку», а не під час виконавчого провадження на підставі оцінки незалежного експерта (Постанова ВСУ у справі 6-1935цс15 від 7 жовтня 2015р)
Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).
Таким чином, установлений Законом № 1304-VII мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у разі невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).
Крім того, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Оскільки Закон № 1304-VII не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то він не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності.
На думку суддів Верховного Суду України суди дійшли помилкового висновку про те, що з набуттям чинності Закону № 1304-VII неможливо звернути стягнення на предмет іпотеки, оскільки чинність цього Закону на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права.
Очевидно, що цей Закон дає можливість іпотекодавцям в період дії мораторію не втратити нерухоме житлове майно та акумулювати певні фінансові ресурси для виконання зобов'язань перед банками.
Однак взятий декілька років тому кредит в сумі 20 тисяч доларів США через зміну курсу гривні до іноземних валют для багатьох є непосильним тягарем. Залишається лише сподіватися на те, що мораторій буде діяти якомога довше, допоки Україна не стане економічно сильною державою.
А до цього часу банкам доведеться почекати.
Аналізуйте судовий акт: Мораторій на примусове відчуження житлових приміщень, що є предметом іпотеки, не перешкоджає судам розглядати позови про звернення стягнення на предмет іпотеки (Люботинський міський суд Харківської області, суддя Дем'яненко І. В.)
Блог