26.05.2015 | Автор:
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Мораторій на примусове відчуження житлових приміщень, що є предметом іпотеки, не перешкоджає судам розглядати позови про звернення стягнення на предмет іпотеки (Люботинський міський суд Харківської області, суддя Дем'яненко І. В.)

Фабула судового акту: Суд вважає, що мораторій на примусове відчуження житлових приміщень, що є предметом іпотеки за валютними кредитами, не може бути підставою для відмови у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, залишення позовної заяви без розгляду, зупинення чи закриття провадження за такою позовною заявою. Даний мораторій поширюється лише на виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на його примусову реалізацію з прилюдних торгів в ході виконавчого провадження

Державний герб України

Справа № 630/840/14-ц

Провадження № 2/630/23/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 року                                        м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді                                 Дем'яненко І.В.,

за участю секретаря                               Тимошенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Люботин Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, інтереси якого представляє ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третьої особи ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, визнання права власності на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_8, інтереси якого представляє ОСОБА_2, звернувся до Люботинського міського суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третьої особи ОСОБА_7 про визнання права власності на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку.

В позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути солідарно з ОСОБА_6 ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в сумі  11 640 317,09 грн.

Також просить визнати за ним право власності на предмет іпотеки житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,1000 га розташовану за тією ж адресою та виселити відповідачів з вказаного житлового будинку.

Сторони про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідачі позовні вимоги щодо стягнення заборгованості визнали частково, заперечували проти стягнення звернення на предмет іпотеки та виселення їх із житлового будинку.

Від третьої особи надійшла заява, в якій вона зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі, просить розглядати справу без її участі.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти, що не оспорюються сторонами, підтверджуються наданими суду доказами, та відповідні їм правовідносини.

Між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_9, ОСОБА_3 18 жовтня 2011 року укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом ХРНО Харківської області ОСОБА_10, реєстровий № 3585.( а.с. 6)

Відповідно до умов договору ОСОБА_11 та ОСОБА_3 отримали від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 21800 доларів США з кінцевим терміном погашення не пізніше 18 квітня 2012 року (а.с.6).

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона разом з чоловіком ОСОБА_9 отримали від позивача 18200 доларів США, однак письмових доказів на підтвердження своїх пояснень не надала. Поряд з тим, пояснення відповідачки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Факт отримання ОСОБА_9 та ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 21800 доларів США підтверджується заявою ОСОБА_9 та ОСОБА_3 від 18 жовтня 2011 року, наданою приватному нотаріусу ХРНО ОСОБА_10 (а.с.12).

Сторони в судовому засіданні не оспорювали й той факт,що позивачеві повернуто лише 6800 Доларів США, тому ця обставина не підлягає доказуванню. Таким чином зобов'язання не виконано на суму 15000 доларів США, що еквівалентно 410 250 грн. за офіційним курсом НБУ на час розгляду справи.

Як вказує представник позивача, в результаті порушення відповідачами зобов'язань, виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 11 640 317,09 грн., яка складається з суми основного боргу - 234750,00 грн., інфляційних втрат - 48687,84 грн., 3% річних - 18545,25 грн. та пені 11 338 425,00 грн.

Відповідачі визнали частково заявлені вимоги, посилаючись на те, що до необхідно застосовувати офіційний курс НБУ - 7,99 грн. за 1 долар США, визнали нарахування 3% річних, але не визнали нарахування інфляційних стягнень. Крім того, відповідачі просили зменшити розмір пені, оскільки вона майже в 50 разів перевищує суму основного боргу.

ОСОБА_3 при стягненні пені також просила врахувати тяжкий матеріальний стан родини, пов'язаний з обстановкою в державі, економічною кризою, смертю ОСОБА_9, а також те, що вона має тяжкі захворювання, перенесла кілька операцій, в зв'язку з чим були витрачені значні кошти, на підтвердження своїх слів відповідачка надала відповідні медичні довідки, які долучені до справи.

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості.

Так, суд вважає за вірне стягнути з ОСОБА_3 суму основного боргу в розмірі 15 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить410 250 грн. та стягує 3% річних ( за 1023 дні прострочення виконання зобов'язання) - 34721, 30 грн.

 

Крім того, суд звертає увагу сторін на те, що інфляційні збитки не стягується, оскільки інфляція до долару США законодавством України не передбачена.

Відповідно до п.4 Договору позики передбачено, що за прострочення своїх зобов'язань Позичальник повинен сплатити на користь Позикодавця штраф (пеню) в розмірі 5% від суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочення, починаючи з четвертого дня. Штраф (пеня) сплачений повинен бути сплачений в національній валюті за офіційним курсом НБУ на день прострочення.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою ( штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати один рік (пункт перший частини другої статті 258 ЦК України).

При цьому, виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочки, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст. 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Крім того, частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 3 вересня 2014 року № 6-100цс14.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені  до  410 250 грн. розміру заборгованості за кредитом.

Також, суд зазначає, що є безпідставними вимоги позивача про стягнення боргу солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_6, оскільки ОСОБА_6 жодних зобов'язань на себе не приймала та не є спадкоємицею після смерті ОСОБА_9 Тому єдиним боржником та належним відповідачем за зобов'язанням є ОСОБА_3

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 достовірно знали про наявність зобов'язання, про що свідчать їх заяви, надані нотаріусу, але з квітня 2013 року припинили виконувати зобов'язання за договором. Відповідачка ОСОБА_6 жодних зобов'язань на себе не брала, не була стороною договору, ніяких заяв з приводу наявних зобов'язань не подавала, тому вона не є належним відповідачем за зобов'язанням.

Позивач надсилав відповідачеві заяви про порушення умов основного зобов'язання, в якій пропонував повернути борг. В зв'язку з тим, що відповідачі не отримують поштову кореспонденцію, лист повернувся відправнику з відміткою « за перебігом строку зберігання» (а.с.16-19).

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Люботинського міського управління юстиції в Харківській області 20 липня 2013 року на підставі актового запису № 242 (а.с.50).

Як вбачається з відповіді Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області в шестимісячний строк з заявою після смерті ОСОБА_9 про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулася дружина померлого ОСОБА_3 Інших заяв про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини не надходило. (а.с.53-54).

В рахунок забезпечення виконання зобов'язання за договором позики між сторонами 18 жовтня 2011 року укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ХРНО Харківської області ОСОБА_10, реєстровий № 3589 ( а.с. 7-9).

Відповідно до умов договору іпотекодавець передає іпотекодержателю наступне майно:

- житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, загальною площею 155,4 кв.м, в тому числі житловою площею 105,2 кв.м, який належить ОСОБА_9, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Люботинської міської ради 17 червня 2005 року, право власності зареєстроване Люботинським бюро технічної інвентаризації 23 червня 2005 року за реєстраційним № 11172863, номер запису:3739 в книзі 34, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7592689 (а.с.7,13,14).

- Земельну ділянку площею 0.1000 га. надану для обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, кадастровий № 6311200000:33№002:0006, що розташована в АДРЕСА_1 та яка належить Іпотекодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР№076747. Виданого Люботинською міською Харківської області 02 серпня 2004 року (а.с.7,15) На предмет іпотеки накладається заборона відчуження нерухомого майна.

Як вбачається з п.2 Договору іпотеки, відповідно до відомостей, викладених у витязі реєстру прав власності на нерухоме майно №31547419, виданого Люботинським бюро технічної інвентаризації від 25 жовтня 2011 року, загальна вартість нерухомого майна становить 717945 грн.

Експертна грошова оцінка земельної ділянки становить 35877 гривень 15 копійок, згідно Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, дата оцінки 07 жовтня 2011 року, виданого ТОВ «ДЕЛЬТА Консалтинг» (а.с.23-28).

Відповідно до п.3 Договору іпотеки сторони домовилися, що вартість предмета іпотеки становить 76000 гривень. Оцінка предмета іпотеки проведена за згодою сторін з урахуванням ринкових цін на день укладення Договору та обсягу можливих витрат. пов'язаних з його продажем.

На укладення цього договору є згода дружини Іпотекодавця ОСОБА_3. Заява відповідного змісту, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10 18 жовтня 2011 року за р. №582, долучена до примірника договору, що зберігається в справах нотаріуса, який посвідчив цей договір.

Відповідно до п.6 Договору іпотеки предмет іпотеки, передається в іпотеку разом з усіма його при належностями і залишається у його володінні і користуванні Іпотекодавця Іпотекодержателю передаються правоустановлюючі документи та технічна документація на предмет іпотеки.

Як вбачається з положень п.8 Договору Іпотекодержателя здобуває право звернення на предмет іпотеки при простроченні Боржниками сплати боргу більше ніж на три дні за договором позики в забезпечення якого укладається цей договір.

Відповідно до п.11 Договору іпотеки у випадку невиконання Боржниками письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов'язання за Договором та/або договором позики у встановлений іпоткедоржеталем строк таку вимогу Іпотекодержатель може задовольнити за рахунок предмету іпотеки, що є предметом Договору. Це застереження відповідно до Закону вважається Договором про задоволення вимог іпотекодержателя та свідчить про одну з обставин

- Набуття права власності на предмет іпотеки Іпотекодержателем. Підписанням Договору, іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду про набуття права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за власним одноосібним письмовим зверненням Іпотекодержателя набути предмет іпотеки у власність. Іпотекодаіець підписанням цього договору засвідчує, що наявність будь -яких інших документів, крім Договору та письмового рішення Іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Ці документи є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Дружина ОСОБА_9 відповідачка ОСОБА_3 надала згоду на передачу в іпотеку, придбаних ними і період шлюбу житлового будинку та земельної ділянки, площею 0,1000 га для обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, розташовані за адресою АДРЕСА_1. Також ОСОБА_3 в заяві зазначила, що надає згоду на передачу права власності ОСОБА_1 на житловий будинок та земельної ділянки, площею 0,1000 га для обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, розташовані за адресою АДРЕСА_1, що вбачається із заяви засвідченої приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_10 18 вересня 2011 року р № 3582 (а.с.11)

ОСОБА_5 та ОСОБА_4, надали приватному нотаріусу ХМНО ОСОБА_10 18 вересня 2011 року р заяви № 3583.3584,  в яких зазначили, що їм відомо про укладення договору іпотеки між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 Їм відомі всі істотні умови договору, вони не заперечують проти його укладення, та у встановлених  законом випадках кожен з них зобов'язується в місячний термін звільнити житловий будинок та знятися з реєстрації за вказаною адресою.

Таким чином, відповідачі достовірно знали про наявність зобов'язань та наслідків за їх невиконання. Договори та заяви вони підписували добровільно, без застосування примусу, розуміючи та усвідомлюючи всі можливі наслідки. Крім того, слід звернути увагу й на те, що в передбачені законом строки сторони договору не зверталися до суду з заявами про визнання договору недійсним.

Крім того, суд зазначає, що на час укладення договорів позики та іпотеки від 18 жовтня 2011 року, ОСОБА_6 не була зареєстрована в спірному будинку. Як вбачається з довідки АДБ ГУДМС України від 06 жовтня 2014 року, ОСОБА_6 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 07 квітня 2012 року (а.с.38)

Позивач надсилав відповідачеві заяви про порушення умов основного зобов'язання, в якій пропонував повернути борг. В зв'язку з тим, що відповідачі не отримують поштову кореспонденцію, лист повернувся відправнику з відміткою « за перебігом строку зберігання» (а.с.16-19).

Відповідачка ОСОБА_6, як зазначалося вище, жодних зобов'язань перед ОСОБА_1 на себе не брала, тому позовні вимоги щодо її виселення не підлягають задоволенню.

Відповідно до умов договору іпотеки від 18 жовтня 2011 року - у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги Іпотекодержателя про усунення порушення основного зобов'язання за договором та/або договором позики у встановлений Іпотекодержателем строк, таку вимогу іпотекодержатель може задовольнити за рахунок предмету іпотеки, що є предметом договору, шляхом набуття права власності на предмет Іпотеки Іпотекодержателем.

Відповідно до ч.1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» у разі  порушення  основного  зобов'язання  та/або  умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеногозобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення  про  звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ч.1 ст. 37 ЗУ « Про іпотеку» Іпотекодержатель  може  задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Зазначену норму закону також прописано і в договорі іпотеки, який був укладений між позивачем та відповідачем.

Відповідно до ч.3 ст. 37 ЗУ « Про іпотеку» Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність  за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Загальний розмір борговий зобов'язань відповідача перед позивачем становить 855 221,3грн. Як вбачається з п.2 Договору іпотеки, відповідно до відомостей, викладених у витязі реєстру прав власності на нерухоме майно №31547419, виданого Люботинським бюро технічної інвентаризації від 25 жовтня 2011 року, загальна вартість нерухомого майна становить 717945 грн.Експертна грошова оцінка земельної ділянки становить 35877 гривень 15 копійок, згідно Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, дата оцінки 07 жовтня 2011 року, виданого ТОВ «ДЕЛЬТА Консалтинг» (а.с.23-28).

Отже, не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, в договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦПК України має право вимагати застосування його судом.

Такий висновок узгоджуються з правовою позицією Верховного Суд України, викладеною у постанові від 11 грудня 2013 року у справі № 6- 124цс 13, яка в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України

Згідно роз'ясненням, що зазначені в п. 39 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за №5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до ст. 40 ЗУ « Про іпотеку»  Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідчака ОСОБА_3 просила застосувати положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що набрав чинності 07.06.2014 року.

Відповідно до ст. 1 даного Закону протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника)нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що упозичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Отже, даним Законом введено мораторій на примусове відчуження житлових приміщень, які є предметом іпотеки та забезпечують виконання зобов'язань позичальниками за валютними кредитами.

Відчуження - це перехід права власності від однієї особи до іншої. Примусове відчуження майна можливе лише в порядку, визначеному законом, зокрема Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до даного Закону таке примусове відчуження полягає у реалізації майна з прилюдних торгів.

Мораторій - це відстрочення виконання зобов'язань на певний термін або до закінчення будь-яких певних подій.

Суд вважає, що мораторій на примусове відчуження житлових приміщень, що є предметом іпотеки за валютними кредитами, не може бути підставою для відмови у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, залишення позовної заяви без розгляду, зупинення чи закриття провадження за такою позовною заявою. Даний мораторій поширюється лише на виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на його примусову реалізацію з прилюдних торгів в ході виконавчого провадження.

Згідно зі ст.ст. 1011 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України вбачається, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач свої зобов'язання перед відповідачками виконав, передавши їй грошові кошти, а вона в свою чергу , достовірно знаючи про наявність зобов'язання, не вжила заходів, щодо його виконання.

На підставі аналізу зібраних по справі доказів, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

 

Тому, суд стягує судові витрати з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5  на користь позивача пропорційно до задавлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10116083130174208209212213-215218 ЦПК України, ст. ст. 328526 ЦК України (в редакції 2003 року) , ст. 353740 ЗУ «Про іпотеку» суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючої та зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , заборгованість за договором позики від 18 жовтня 2011 року в сумі 855 221,3 (вісімсот п'ятдесят п'ять тисяч двісті двадцять одну гривню 30 копійок) гривень 30 копійок.

Звернути стягнення для погашення заборгованості в сумі 855 221,3 (вісімсот п'ятдесят п'ять тисяч двісті двадцять одна гривня 30 копійок) гривень 30 копійок , на предмет іпотеки - житловий будинок, розташований за адресою Харківська область, АДРЕСА_1, загальною площею 155,4 кв.м, в тому числі житловою площею 105,2 кв.м, земельну ділянку площею 0,1000 га, надану для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6311200000:33:002:0006, що розташована за адресою АДРЕСА_1, визнавши за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованим та проживаючим за адресою АДРЕСА_2 право власності на предмет іпотеки.

Виселити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 з житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 та зняти її з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Виселити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 з житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 та зняти його з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Виселити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 з житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 та зняти її з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Стягнути з ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_2 судовий збір в розмірі 243,6 грн. (двісті сорок три гривні, 60 копійок).

Стягнути з ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_2 судовий збір в розмірі 243,6 грн. (двісті сорок три гривні, 60 копійок).

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_2 судовий збір в розмірі 3166,8 грн. (три тисячі сто шістдесят шість гривень 80 копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Люботинський міський суд Харківської області в десяти денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

 

 

Суддя І. В. Дем`яненко

1
Подобається
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події: