Особливості укладення і виконання цивільно-правових договорів з самозайнятими особами

Категорія «самозайняті особи» досить специфічна. Відповідно і договірні відносини інших учасників цивільних відносин з ними є не зовсім типовими та потребують прискіпливого врегулювання.

Самозайнята особа: хто це?

Нагадаємо, що відповідно до п.14.1.226 ПКУ самозайнята особа - платник податку, який є фізособою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

При цьому незалежна професійна діяльність - участь фізособи у, зокрема, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізособою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізосіб.

Логічно, що працівником можна вважати особу, яка працює саме за трудовим договором (контрактом). І таке твердження узгоджується і з п.14.1.195 ПКУ. Тобто вказані вище положення закону «проти» того, щоб відповідні самозайняті особи при виконанні своїх професійних функцій були пов’язані, наприклад, з підприємствами трудовими відносинами (і це ми ще неодноразово доведемо). Тому є сенс говорити про укладення між ними цивільно-правових договорів (далі – ЦПД).

Не дивлячись на багаторічну історію судової практики щодо оскарження штрафів Держпраці (коли остання визнавала умови ЦПД трудовим договором і накладала штрафи за допуск працівника без оформлення трудових відносин), тонкощі відмінностей цих двох видів договорів розуміють не всі, як виявляється.

Тому не завадить ще раз нагадати різницю між ними. Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини (відносини з договорів надання послуг) від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату, або певної послуги.

Отже, як і неодноразово наголошував Верховний Суд (наприклад, у постановах від 24.12.2019 р. у справі №823/1167/16, від 26.09.2019 п. у справі №0440/5828/18), трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов’язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

На практиці (постанова ВС від 24.10.2019 р. у справі №160/8664/18) підприємства підтверджували відсутність ознак трудового договору:

• відсутністю обов’язку виконавців бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, обов’язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; обов’язку підприємства забезпечувати виконавців матеріально-технічною базою; регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу;
• наявністю регулярно складених актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо.

То ж яким має бути ЦПД з деякими самозайнятими особами та які ризики слід врахувати підприємству – розглянемо далі.

Стосунки з адвокатом