Ордер адвоката через призму судового правозастосування

У 2019 році українську адвокатську спільноту охопила хвиля дискусій, що була спричинена прийняттям постанови Великої палати Верховного суду від 05.06.2019 року у справі № 9901/847/18 (провадження № 11-44заі19).

Під час розгляду даної справи Судом надавалася оцінка порядку заповнення адвокатами їх ордерів та сформовано правовий висновок, згідно з яким в ордері на надання правової допомоги адвокатом має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.

Зазначена позиція відразу набула популярності серед місцевих та апеляційних судів, що призвело до викривленого правозастосування. Зокрема, останні трактуючи цей висновок таким чином, що на кожну інстанційну ланку судової системи адвокат мав виписувати окремий ордер з окремо зазначеною назвою суду. При цьому, в графі ордера «Назву органу, у якому надається правова допомога» зазначення адвокатом виразу «в судах всіх інстанцій та юрисдикцій» вважалось порушенням, що своєю чергою призводило до негативних наслідків. Зокрема, на цій підставі було постановлено безліч ухвал про залишення позову без розгляду, повернення позовної заяви, апеляційної чи касаційної скарги, залишення позовної заяви, апеляційної чи касаційної скарги без руху і т.д.

Однак, з моменту вказаної постанови Великої палати Верховного суду минуло вже більш ніж три роки, а тому варто розглянути, яким чином змінилось відношення до ордерів адвокатів та яким чином судова практика наразі регулює порядок заповнення таких документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, представником у суді може буди адвокат або законний представник.

Відповідно до ч. 4 ст. 62 Цивільного процесуального кодексу України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.