Банкрутство. Огляд правових позицій Верховного суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду за вересень 2020р.

ОГЛЯД ПРАВОВИХ ПОЗИЦІЙ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЙ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА ВЕРЕСЕНЬ 2020 РОКУ (БАНКРУТСТВО)

Читайте статтю: Банкрутство фізичних осіб: в чому вигода, кому підходить, нюанси, висновки, перспективи

1.Правові позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Погребняка В.Я., Пєскова В.Г. (постанова від 02.09.2020, справа №923/1494/15)

Яких питань стосуються?

Питання субсидіарної відповідальності в банкрутстві та застосування строків позовної давності (приписи ч. 5 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, ст. ст. 257, 264, 265 ЦК України)

Короткі висновки:

• Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності, покладення якого на третіх осіб (засновників (учасників, акціонерів), інших осіб, у т. ч. керівників) законодавство не пов’язує з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення.
• Притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини
• Після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, до поки такі особи не доведуть протилежного.
• Можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства наділений виключно ліквідатор банкрута і саме на ліквідатора покладено виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника.
• Саме детальний аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.
• Заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду у разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство. З цього слідує, що ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута. Підтвердженням цього є те, що розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (абз. 1 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
• Ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом є тою обставиною, яка свідчить що ліквідатор довідався або міг довідатися про наявність ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії. З урахуванням цього і встановлюється чи подана заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника та засновника, подана у межах визначено ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

2.Правові позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я. (постанова від 03.09.2020, справа № 910/16413/19

Яких питань стосуються?

Питання відкриття провадження у справі про банкрутство (встановлення відсутності спору про право як обов’язкова умова)

Короткі висновки:

• Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (стаття 215 Господарського кодексу України, стаття 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (стаття 219 Кримінального кодексу України). Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
• Перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право є завданням підготовчого засідання господарського суду
• Наявність спору про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, є підставою для відмови у відкритті провадження у справі з огляду на положення частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства. Встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
• Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.
• Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень,
• відомості з якого відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.

3.Правові позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г. (постанова від 09.09.2020, справа № 908/2805/19