Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 24 по 30 квітня 2021 року

В цей огляд увійшла дуже цікава окрема думка професійних суддів Великої палати щодо притягнення судді до відповідальності й обґрунтування рішення ВРП. Також включено огляд судової практики ВС щодо розгляду справ у сфері захисту прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2018 — 2020 роки, практики ВС-КГС щодо обігу цінних паперів, Рішення КСУ щодо заборони зловживання правами, Рішення ОАСК про визнання протиправними та скасування ППР на податкове благо з прощенного Укрсиббанком боргу за валютним кредитом, Постанова КАС про скасування ухвали про забезпечення позову у справі про оскарження державного акту, договорів дарування, купівлі-продажу, практика скасування виконавчих написів та оскарження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Окрема думка суддів ВП-ВС про неприпустимість скороченого кадрового рішення ВРП про звільнення судді

Справа № 9901/230/20

Це наша справа. Професійні судді Великої палати зазначили, що грань між повноваженнями ВРП як дисциплінарного органу й органу, якому надано повноваження звільняти суддів з посади, які сконцентровані в одного й того самого державного органу, ззовні може видатися невиразною й малопомітною (розмитою). ВРП як орган, який вирішує питання звільнення судді з посади, залежна і пов`язана з веліннями свого рішення, яке ВРП прийняла в статусі дисциплінарних органів, що здійснюють дисциплінарне провадження стосовно суддів.

Однак такі специфічні відмінності та особливості для ВРП не повинні мати довільного значення, оскільки ВРП на підставі закону й відповідно до мети свого створення в реальності зобов`язана розділяти (виокремлювати) функцію звільнення судді з посади й функцію притягнення судді до дисциплінарної відповідальності на накладення на нього стягнення, розуміючи, що в кожній з них перед ВРП стоять різні завдання й різні цілі, які своєю чергою зумовлюють використання відповідних методів пізнання і вирішення питань, що перед нею постають. ВРП не повинна ототожнювати ці процедури, «зневажати» й через зовнішні форми вираження не давати підстав сприймати розгляд питання про звільнення судді з посади як технічне, само собою очевидне й наперед вже вирішене; як рішення, яке не потребує викладу мотивів його прийняття.

Отже, якщо притримуватися окресленої лінії поведінки, то подання дисциплінарного органу про звільнення судді з підстави, визначеної пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, у межах процедури розгляду питання про звільнення судді з посади ВРП має сприймати лише як привід, який детермінує окремий самостійний розгляд питання про звільнення судді з посади, наслідки якого потребують з`ясування достатності аргументів для застосування такого звільнення й винесення відносно цього приводу вмотивованого рішення. Така логіка дій ВРП не повинна мати іншого значення, навіть якщо сама ВРП в рамках дисциплінарного провадження погодилася з ознаками дисциплінарного порушення в діях судді та зі запропонованим видом стягнення.

Якщо рішення ВРП не містить таких мотивів, то, на наш погляд, є підстави вважати, що відповідач діяв протиправно.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз'яснення:

Огляд судової практики ВС щодо розгляду справ у сфері захисту прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2018 - 2020 роки

В огляді наведено позиції Верховного Суду щодо: