Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 01 по 07 травня 2021 року

Черговий огляд з черговим відступленням від раніше прийнятих позицій на протилежні, які зараз заведено називати - уточненням. Як раніше я й говорив - стабільність ознака майстерності.

В огляд увійшла правова позиція від господарської юрисдикції, що дозволяє захоплювати релігійні споруди та змінювати канонічну належність релігійної громади будь-ким і в будь-який час, позиція щодо підстав повернення та відмови у відкритті апеляційного провадження, а також щодо сплати державними органами судового збору і чергова зміна юрисдикції при звільнені директора базового центру зайнятості. Також до огляду включена й наша судова практика стосовно незаконності звільнення міського голови.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Ганебна Постанова ВП-ВС про спосіб захисту та господарську юрисдикцію спорів щодо канонічної приналежності релігійної громади та можливості зміни канонічної приналежності будь-ким

Справа № 910/10011/19

Чергова ганебна постанова від судді трирічки, що обирався при Порошенко до незаконно створеного Верховного суду (без України) та яка надає можливість захоплення будь-якою релігійної громади будь-ким. Замість тієї ж процесуальної економії, про яку сам суддя пише в постанові він спотворює, на мій погляд, захист порушеного права і вигадує "ефективний" спосіб захисту на свою думку. Вважаю це рішення легалізацією для релігійних війн в Україні та розвалу держави.

Суддя трирічка знову вдався до недолугих історичних пояснень, на мою думку, як і у своєму першому ганебному рішенні з факторингом, та відступаючи й перекручуючи правову позицію назвав це - уточненням.

При цьому суддя трирічка, чи то у зв'язку з професійною деформацією, чи то у зв'язку з недостатністю життєвого та професійного досвіду замовчує, яким чином визначити членство у релігійній громаді, чим легалізує захоплення релігійних громад по всій Україні. І як тут не провести паралелі з тим хто його призначив в цей, нелегітимний за моїм переконанням, суд.

Суд зазначив, що спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) відносяться до спорів щодо управління такою юридичною особою і мають розглядатись у порядку господарського судочинства.

74. У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду уточнює правову позицію, викладену в постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 916/2086/19, від 20 листопада 2019 року у справі № 910/8132/19, від 22 січня 2020 року у справі № 809/1025/17 та інших, у яких викладена аналогічна позиція, зазначивши, що спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом), пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, мають розглядатись в порядку господарського судочинства.

Судове рішення про визнання недійсним розпорядження про реєстрацію статуту Релігійної організації в новій редакції не є підставою для вчинення реєстраційних дій, а відповідна позовна вимога не відповідає ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах.