«Обґрунтована підозра»: непізнаний феномен українського кримінального процесу

З аналізу практики Європейського суду з прав людини випливає, що затримання особи має здійснюватися на підставі стандарту доказування «обґрунтована підозра». В Україні ж не всі судді зважають на необхідність дотримання цього стандарту. Навіть попри ризик бути притягнутими до дисциплінарної відповідальності.

Джерело: Закон І БІзнес

Нехтування та наслідки

У сучасному кримінальному процесі України склалася тенденція до формалізації пізнавальної діяльності суб’єктів правозастосування, що пов’язано із закріпленням стандартів доказування в Кримінальному процесуальному кодексі. Серед таких стандартів доказування — й «обґрунтована підозра» (reasonable suspicion).

Законодавець передбачив широку сферу застосування цього стандарту при прийнятті низки процесуальних рішень, серед яких про:

• вжиття заходів забезпечення кримінального провадження (п.1 ч.3 ст.132 КПК), у тому числі при вирішенні питання про арешт майна (п.3 ч.2 ст.173 КПК);

• обрання запобіжних заходів (ч.2 ст.177; п.1 ч.1 ст.194 КПК);

•проведення окремих негласних (слідчих) розшукових дій (ч.1 ст.269¹ КПК).

Системне тлумачення норм кодексу також дозволяє стверджувати, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» має виконуватися при повідомленні особи про підозру відповідно до ст.276 КПК.

Більше того, у п.«с» §1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що законний арешт або затримання особи мають здійснюватися «за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення». Оскільки конвенція є частиною національного законодавства України та має надзаконодавчий (supra-legislative) характер, слід зробити висновок, що затримання за стст.207, 208 КПК також здійснюється на підставі стандарту доказування «обґрунтована підозра», хоча цього прямо й не передбачено в кодексі.

Відсутність нормативного визначення змісту стандарту доказування «обґрунтована підозра» в КПК зумовлює труднощі в правозастосуванні та покладає тягар тлумачення відповідного стандарту на суди.