Захист законних інтересів клієнтів банків, правове забезпечення сталого розвитку і стабільності банківської системи, а також створення сприятливих умов для розвитку економіки України – мета законодавства, що регулює діяльність банківських установ.
У цій статті розкриємо питання правового регулювання захисту інтересів клієнтів банків. Зокрема, проаналізуємо законодавство та судову практику щодо того, хто ж насправді несе відповідальність при «технічних збоях», «багах системи» чи «курсовій різниці»?
Банки, у таких випадках, взяли на себе право називати вищезазначені категорії зручним (для банків) словосполученням - «несанкціонований овердрафт».
Отже, при технічних помилках чи збоях у роботі програмного забезпечення, «несанкціонований овердрафт» - відповідальність та зобов’язання клієнта банку чи намагання перекласти відповідальність та обов’язок на споживача банківських послуг, як на слабкішу сторону?
Візьмемо для аналізу реальну ситуацію з відносин між банком та його клієнтом.
Клієнтом банку було перераховано на особистий рахунок грошову суму в іноземній валюті, яка була зарахована на рахунок клієнта банку у гривневому еквіваленті за курсом встановленим банком на дату проведення операції.
Згодом, банк списав (відмінусував) суму коштів, що були зараховані на рахунок клієнта в розмірі перерахованому за іншим (значно меншим) курсом іноземної валюти, пояснюючи це технічними проблемами програми, що відповідає за обрахунки сум коштів при платіжних операціях з іноземними валютами, та встановив «несанкціонований овердрафт», оскільки кошти, що були зараховані на рахунок клієнта банку на момент встановлення овердрафту вже були витрачені на власний розсуд клієнтом банку.
Отож, першочергово визначимося з інструментарієм, який надав законодавець, що ж встановлено законодавством?
Закон України «Про споживче кредитування» містить доволі лаконічне визначення, що несанкціонованим овердрафтом є перевищення суми операції, здійсненої за рахунком, над сумою встановленого кредитного ліміту, що обумовлений договором між кредитодавцем та споживачем і не є прогнозованим за розміром та часом виникнення.
Стаття 1069 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України) передбачає, що якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
У договорах публічної оферти (договір приєднання) банки пропонують наступне визначення: несанкціонований овердрафт - заборгованість клієнта перед банком, що не була обумовлена договором, не є прогнозованою в розмірі та за часом виникнення та яка виникає внаслідок здійснення клієнтом видаткових операцій з карткового рахунку на суму, що перевищує встановлений банком розмір платіжного ліміту.
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.