Накладення та зняття арешту з майна

Що таке арешт майна і коли він застосовується

Арешт майна – це захід забезпечення, який тимчасово обмежує право власника користуватися та відчужувати своє майно. Іншими словами, поки діє арешт, власник не може продати, подарувати чи іншим способом розпорядитися арештованим активом. Такий захід застосовується, коли існує потреба гарантувати виконання судового рішення в майбутньому або убезпечити матеріальні докази чи можливу конфіскацію в кримінальному провадженні.

В яких випадках накладається арешт?

Найпоширеніші підстави – це:

• Забезпечення позову в цивільній справі. Позивач (або інша зацікавлена сторона) може клопотати про арешт майна відповідача, якщо є ризик, що без цього рішення виконання потенційно позитивного рішення суду стане неможливим (наприклад, боржник спробує продати майно до завершення процесу).
• Виконавче провадження у цивільних справах. Після отримання рішення суду про стягнення коштів або передачу майна, державний чи приватний виконавець має право накласти арешт на майно боржника, щоб забезпечити погашення боргу. Це примусовий захід, який запобігає приховуванню чи відчуженню активів боржником до повного виконання рішення.
• Кримінальне провадження. В рамках розслідування злочинів арешт накладається, аби зберегти речові докази або забезпечити можливу спеціальну конфіскацію чи відшкодування шкоди потерпілим. Згідно з Кримінальним процесуальним кодексом (ст.170), арешт може бути накладений на предмети, гроші, цінності та інше майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони здобуті злочинним шляхом, були знаряддям злочину або містять сліди злочину. Так само арешт застосовується для гарантії конфіскації майна підозрюваного, обвинуваченого чи третіх осіб, якщо є підстави думати, що це майно буде конфісковано за вироком суду.

На яке майно може накладатися арешт? Закон дозволяє арештовувати практично будь-які активи, що мають цінність. Це можуть бути як нерухомі об’єкти (земельні ділянки, будинки, квартири, комерційна нерухомість), так і рухоме майно (автомобілі, обладнання, цінні речі). Арешт поширюється також на грошові кошти у будь-якій валюті – як готівку, так і кошти на банківських рахунках. Окрім того, під арешт можуть потрапити цінні папери, корпоративні права та інші майнові права, а в сучасних реаліях – навіть віртуальні активи (криптовалюта тощо) за наявності відповідного рішення суду.

Водночас закон містить перелік винятків – майно, яке заборонено арештовувати. Зокрема, не можна обмежувати користування житловим приміщенням, в якому постійно проживають люди (щоб не позбавити їх єдиного житла). Також не підлягають арешту предмети першої необхідності та особисті речі, що не мають значної матеріальної цінності (наприклад, одяг, базові побутові речі). Окремі категорії спеціальних рахунків (податкові, соціальні) теж захищені від арешту законом. Таким чином, арешт майна застосовується тільки щодо тих об’єктів, відчуження яких дійсно може зашкодити інтересам кредитора, держави або правосуддя.

Порядок накладення арешту на майно в цивільному процесі

Процедура накладення арешту залежить від стадії та характеру провадження. У цивільних справах арешт майна може відбуватися двома основними шляхами: через забезпечення позову (до або під час розгляду справи) та у порядку примусового виконання рішення суду (після завершення розгляду справи).

Арешт як забезпечення позову. Щоб ініціювати арешт майна відповідача ще на етапі судового розгляду, позивач або інша сторона подає до суду мотивоване клопотання про вжиття заходів забезпечення позову. У цьому клопотанні потрібно обґрунтувати, чому без арешту існує ризик невиконання рішення суду в майбутньому (наприклад, наведення доказів, що відповідач терміново відчужує своє майно). Суд розглядає таке клопотання невідкладно (як правило, протягом кількох днів) і виносить ухвалу: або накласти арешт на конкретне майно, або відмовити. Якщо ухвала позитивна, вона підлягає негайному виконанню – дані про арешт вносяться до відповідних реєстрів, а власник отримує заборону розпоряджатися зазначеним майном. Важливо, що захід забезпечення позову має бути співмірним заявленим вимогам. Наприклад, суд не накладе арешт на майно значно більшої вартості, ніж сума позову, або одночасно і на всі рахунки, і на все майно боржника на повну суму боргу (щоб не створювати подвійну гарантію) – такі дії суперечать принципу пропорційності забезпечення позову.

Арешт у виконавчому провадженні. Після того як у цивільній справі отримано рішення суду на вашу користь і видано виконавчий лист, вступає в дію стадія примусового виконання. Державний виконавець (або приватний виконавець) відкриває виконавче провадження проти боржника. Одним з перших кроків виконавець накладає арешт на майно боржника – це може бути арешт на банківські рахунки, нерухомість, транспорт тощо. Мета – забезпечити реальне виконання рішення: заблокувати активи боржника, аби той не міг їх позбутися, і в разі непогашення боргу реалізувати їх з торгів для погашення заборгованості. Арешт у виконавчому провадженні здійснюється без додаткового судового розгляду – на підставі закону «Про виконавче провадження» виконавець самостійно виносить постанову про арешт майна. Боржник отримує копію такої постанови. Якщо боржник вважає арешт неправомірним (наприклад, майно арештовано помилково або з порушенням процедури), він може оскаржити дії виконавця у суді в порядку, передбаченому розд. VII Цивільного процесуального кодексу . Таким чином, у цивільних справах судові та виконавчі органи тісно взаємодіють: спершу суд санкціонує арешт (коли це забезпечення позову), а потім виконавець реалізує арешт на практиці для стягнення боргів.

Стандартні етапи накладення арешту на майно виглядають так: