Мирова угода чи приховування іншого правочину

Не завжди судові спори між суб’єктами господарювання завершуються рішенням суду про задоволення або відмову у задоволенні певних вимог. Не рідким явищем є укладення сторонами господарського спору мирової угоди.

Мирова угода - це письмова домовленість сторін судового процесу, що укладається з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і стосується прав та обов'язків сторін та предмета позову. Законодавче визначення поняття «мирова угода» можна знайти у ст. 77 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон), «мирова угода» - це домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами.

Право учасників спору укладати мирову угоду передбачається ст 78 Господарського процесуального кодексу України , (надалі - ГПК).

Читайте статтю: Юридична сила електронного документу

В сучасних умовах, мирова угода слугує не лише альтернативним способом розв’язання спору між сторонами, а також є інструментом досягнення балансу економічних інтересів учасників спору та збереження партнерських стосунків між учасниками спору.

Слід врахувати, що мирова угода, це не лише процесуальний інструмент для врегулювання спорів, а й разом з тим, різновид договору. А отже, щодо мирової угоди, окрім норм ГПК та Закону, можуть застосовуватись норми Цивільного кодексу України (надалі - ЦКУ) в частині укладення, виконання та розірвання договорів.

Мирова угода може бути укладена на будь якій стадії розгляду справи, також укладення мирової угоди можливе і вже під час виконання судового рішення.

Для укладення мирової угоди під час розгляду справи в суді сторони мають надіслати до суду, в якому розглядається справа, заяви, в яких чітко мають розписати умови угоди.

В мировій угоді на стадії виконання (в тому числі примусового) судового рішення слід передбачити порядок чіткий порядок задоволення вимог кредитора. Така мирова угода подається на затвердження до суду, яким було винесено судове рішення на основі якого і було відкрито виконавче провадження.

Частина 3 статті 78 ГПК передбачає, що мирова угода укладена між сторонами спору може стосуватись лише прав та обов’язків учасників спору щодо предмету спору. Як зазначалось вище, укладення мирової угоди сторонами спору є правом осіб. А отже згідно статті 22 ГПК, реалізуючи право на укладення мирової угоди, сторони мають не допустить порушення прав інших осіб. Якщо під час затвердження мирової угоди буде з’ясовано, що все ж таки має місце порушення прав будь кого з учасників процесу, або ж інших осіб, то суд не затвердить відповідну угоду. Укладення мирової угоди має бути спрямоване на настання реальних правових наслідків та мати на меті укладення саме мирової угоди для врегулювання спору що виник між учасниками процесу. Якщо судом буде встановлено, що під укладенням мирової угоди сторони намагались заключити інший договір, тобто одним договором скрити інший, суд відмовить у затвердженні такої угоди.