Позивач – територіальний орган Державної податкової служби в ході апеляційного перегляду судової справи подав заяву про відмову від позову, з яким звернувся до суду у 2015 році, стосовно вимог про стягнення з публічного акціонерного товариства податкового боргу, оскільки спірна сума була зарахована до бюджету у 2020 році. Водночас контролюючий орган просив задовольнити його заяву про присудження за рахунок відповідача суми сплаченого судового збору.
Користуйтеся консультацією: Судовий збір – всі ставки в 2022 року: рахувати не потрібно – розраховано за Вас!
Суд апеляційної інстанції таку заяву задовольнив, і, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду у справі № 380/3138/20, роз’яснив, що в тому разі, коли позивач відмовився від позову внаслідок його задоволення відповідачем вже після подання позовної заяви, то цілком обґрунтованим є покладення на відповідача обов`язку відшкодувати понесені позивачем витрати як міру відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку.
Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу відповідача на рішення апеляційного суду, вирішила відступити від висновку, викладеного, зокрема, у справі № 380/3138/20 з огляду на таке.
Аналіз змісту частин 1-3 ст. 139 КАС України дозволяє зробити висновок про те, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи.
Згадайте новину: Судовий збір за подання апеляційної або касаційної скарги на додаткове рішення щодо розподілу судових витрат не сплачується – КАС ВС
Суд вважає, що такий підхід законодавця нерозривно пов`язаний із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Отже, у тому разі, якщо позивачем виступає суб`єкт владних повноважень, тоді незалежно від результатів розгляду справи понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз (ч. 2 ст. 139 КАС України), не підлягають розподілу.
Суд вважає, що підхід про розподіл судових витрат у випадку відмови позивача–суб`єкта владних повноважень від позову не сприятиме врегулюванню відповідачами спорів в позасудовому порядку, оскільки їм буде вигідніше «програти справу» і не відшкодовувати судові витрати на сплату судового збору, аніж добровільно виконати вимоги позивача–суб`єкта владних повноважень до вирішення спору по суті та мати обов`язок відшкодовувати його витрати на сплату судового збору.
Згадайте новину: Як повернути судовий збір у процесуальний та позапроцесуальний спосіб?
З урахуванням наведеного об`єднана палата КАС ВС дійшла висновку про те, що передбачене ст. 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб`єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб`єкт владних повноважень, незалежно від результату розгляду справи не підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.