Потерпілий в сімейно-побутових відносинах характеризується тим, що морально-етичні, освітні, загальнокультурні якості жертви і злочинця, якщо не однакові, то дуже близькі за рівнем.
Зміст:
«Я жертва домашнього насильства» - яка характеристика жертви?
Особистості з низьким рівнем освіченості, громадянської позиції менш стримані в своїх проявах і бажаннях, більш егоїстичні. Вони мало або зовсім не поважають суспільні норми, права інших людей, а, отже, стають злочинцями, а також жертвами. Низький рівень освіченості призводить до того, що жертва не завжди може передбачити наслідки поведінки, а також не виявляє бажання звернутися за допомогою до компетентних органів. Згідно з статистичними дослідженнями в більш важких злочинах, злочинці мають більший рівень освіченості, ніж їх жертва, а в менш важких - у злочинця нижчий рівень освіченості, ніж у його жертви.
Так само згідно проведених досліджень, жертвами стають жінки та діти. Це пояснюється психологією злочинця-чоловіка, який історично мав у власності дружину і дитину, крім того на ставлення винного впливає також і соціальний і матеріальний статус його члена сім'ї. Особистості, які позбавлені постійного доходу для існування, зазвичай потрапляють в матеріальну і (або) психологічну залежність від інших членів сім'ї, які далі починають зловживати своєю роллю «годувальника», намагаючись встановити свою владу, верховенство над залежними членами родини, і нерідко вдаються до фізичного насильству.
Як уникнути домашнього насильства, яке покарання за домашнє насильство, що робити при домашньому насильстві - про все докладно в статті.
Який же
закон про домашнє насильство в Україні? Нормативно-правовим актом, який регулює протидію
насильству в сім'ї є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». На законодавчому рівні визначається, що насильство в сім'ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкода, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю. Як висновок можна виділити чотири форми насильства, а саме:
-
Фізичне насильство в сім'ї - умисне нанесення одним членом сім'ї іншому члену сім'ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров'я, нанесення шкоди його честі і гідності;
-
Сексуальне насильство в сім'ї - протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканість іншого члена сім'ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до дитини, який є членом цієї сім'ї;
-
Психологічне насильство в сім'ї - насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може наноситися або завдається шкода психічному здоров'ю;
-
Економічне насильство в сім'ї - умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я.
На законодавчому рівні передбачено, що жертва може звернутися в органи поліції, оскільки до їх повноважень належить - виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них, прийом і розгляд заяв про домашнє насильство, в тому числі і тих, що надійшли в кол-центр , винесення термінових заборонних прописів, взяття на профілактичний облік. Крім того, медичні установи повинні повідомляти органи Національної поліції про виявлення тілесних ушкоджень, які ймовірно могли з'явитися з причини домашнього насильства, а в разі визначення таких пошкоджень в дітей, - то також і в службу у справах дітей. У таких випадках заклади охорони здоров'я зобов'язані надати медичну допомогу постраждалим особам з урахуванням індивідуальних потреб. Також жертвам насильства передбачено право на звернення до центру надання безоплатної вторинної правової допомоги, в компетенцію якого входить складання позовів до суду, заяв в поліцію про вчинення кримінального злочину і т.д. В Україні діють
Центри допомоги жертвам домашнього насильства, які уповноважені: здійснювати прийом і розгляд заяв від потерпілих або їх представників про отримання допомоги, в тому числі соціальних послуг для осіб, які перебувають в складних життєвих обставинах; надання відповідно до компетенції безкоштовно постраждалим особам соціальних послуг, медичної, соціальної, психологічної допомоги, сприяння наданню правової допомоги, а також забезпечення тимчасового притулку для таких осіб і їх дітей в порядку, передбаченому законодавством. До загальних служб підтримки постраждалих належать центри соцслужб для сім'ї, дітей та молоді, а до спеціалізованих - центри медико-соціальної реабілітації, мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі.
Але, на жаль, жертви рідко зверталися до відповідного органу в зв'язку з тим, що бояться залишитися одні, без годувальника.
Згідно з законодавством України, передбачені, такі спеціальні засоби: терміновий заборонний припис щодо кривдника; обмежувальний припис щодо кривдника; постановка на профілактичний облік кривдника і проведення з ним профілактичної роботи; направлення кривдника на проходження програми для кривдників. Давайте розберемося з кожним окремим способом з протидії.
Терміновий заборонний припис виноситься кривдникові уповноваженими підрозділами Національної поліції в разі загрози життю і здоров'ю потерпілої людини з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження або повторного вчинення. Терміновий заборонний припис включає в себе
