Договір довічного утримання: деякі аспекти та судова практика

Іноді життя ставить людину перед вибором: залишитися самотньою чи довірити свою старість тому, хто обіцяє турботу й догляд. Договір довічного утримання — це не просто юридичний документ, а угода, яка визначає комфорт і безпеку людини на схилі віку. Однак, як і будь-який договір, він несе ризики. Судова практика показує, що непередбачувані обставини або недобросовісні дії сторін можуть зробити таку угоду джерелом судових спорів.

Укладання договору довічного утримання для багатьох людей похилого віку виглядає як рятівна соломинка, що гарантує догляд, допомогу та захист. Однак чи завжди цей договір виправдовує сподівання відчужувачів? Чи не перетворюється він інколи на пастку, з якої немає виходу? Практика свідчить, що спори щодо виконання такого договору нерідко потрапляють до судів, а деякі з них навіть стають прецедентами для подальшого тлумачення законодавства.

Проблематика виконання договору: коли обіцянки залишаються на папері

За своєю природою договір довічного утримання передбачає передачу нерухомого майна у власність набувача в обмін на забезпечення відчужувача житлом, доглядом, медичною допомогою та фінансовою підтримкою. Проте на практиці трапляються випадки, коли набувачі після отримання права власності забувають про свої зобов’язання або виконують їх неналежним чином. Часто суди розглядають справи, в яких відчужувачі доводять, що їх залишили без догляду або надавали допомогу лише формально.

Наприклад, Верховний Суд України необноразово визнавав правомірним розірвання договору довічного утримання через невиконання набувачем своїх зобов’язань. Суд підкреслив, що сплата грошових коштів не може замінити фактичний догляд та увагу, передбачені договором.

Основи договору довічного утримання

За своєю природою цей договір є двостороннім і оплатним: одна сторона (відчужувач) передає у власність майно, а інша (набувач) бере на себе обов’язок забезпечувати довічний догляд та матеріальну підтримку. Предметом договору можуть бути:

• житлові будинки, квартири чи їхні частини;

• земельні ділянки;

• рухоме майно, що має значну цінність (транспортні засоби, твори мистецтва тощо).

З моменту укладення договору набувач стає власником майна, однак не може його відчужувати до смерті відчужувача. Сам договір підлягає нотаріальному посвідченню.

Судові спори: як і чому розриваються договори

Невиконання обов’язків

Найчастіше договір довічного утримання стає предметом судових розглядів через недобросовісність набувача. Верховний Суд неодноразово наголошував, що формальне виконання договірних умов (наприклад, виплата певної грошової суми без належного догляду) не є належним виконанням зобов’язань. Як свідчить постанова КЦС ВС у справі №668/1510/15-ц, неналежне забезпечення доглядом може стати підставою для розірвання договору.