Чим дезертирство відрізняється від самоволки — ВС ККС (справа № 297/2178/21)

Обов’язковою ознакою дезертирства є мета ухилитися від військової служби не тимчасово, а назавжди. Тому фактичний строк відсутності військовослужбовця має значення виключно для призначення покарання.

На таке розмежування суміжних складів кримінальних правопорушень, передбачені ст. cт. 407 і 408 КК, за ознаками суб’єктивної сторони указав Касаційний кримінальний суд, залишаючи в силі обвинувальний вирок у справі № 297/2178/21, інформує «Закон і Бізнес».

Крім того, в огляд практики ККС за грудень 2022 року увійшли правові позиції у справах щодо державної зради (ст.111 КК), завдання умисного тяжкого тілесного ушкодження (ст.121 КК), наруги над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого (ст. 97 КК).

Дві справи, що наведені в огляді, стосувалися кримінальних правопорушень проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Так, у справі №686/11795/17 ККС увказав, що кримінальне провадження стосується саме наслідків ДТП у виді спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що не передбачає норма ст.124 КпАП. А тому відсутнє порушення принципу non bis in idem (ст.4 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

В іншій справі (№387/987/20) захисник, серед іншого, вказував, що встановлене у протоколі огляду місця події місце вчинення ДТП не відповідає місцю, вказаному в обвинувальному акті. Натомість ККС зауважив, що місцем вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК, є конкретна ділянка дороги, на якій сталася ДТП, що призвела до наслідків у вигляді смерті потерпілого або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження. При цьому умовна прив’язка цього місця до певної адреси будинку, який розташований поруч, не змінює самого місця вчинення злочину. Тому вказана розбіжність не є істотним порушенням вимог КПК.

У сфері кримінального процесуального права, серед іншого, констатовано, що:

третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має право на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна; водночас наявність у такої особи обов’язкової реєстрації права власності на арештоване майно КПК не вимагається;

суд повинен закрити провадження в частині цивільного позову потерпілого, який помер, оскільки право на відшкодування моральної шкоди за правонаступництвом не допускається.