Постанова ВС від 27.09.2023 р. у справі №523/11673/22
Від самого початку воєнного стану (як і два роки перед цим під час карантину) державні органи всіма силами намагалися захистити права працівників на збереження робочого місця. І наполегливо радили роботодавцям не звільняти працівників, а влаштовувати їм простій, часткове безробіття, безоплатні відпустки, призупинення трудових договорів тощо.
Ось свіжий приклад із судової практики, який наочно демонструє таку політику.
Зміст справи
Працівниця працювала на посаді сестри-господині у школі/таборі, проте наказом від 16.08.2022 її було звільнено 22.08.2022. Вона вважала своє звільнення незаконним та звернулася до суду.
Доводи працівниці проти звільнення
Працівницю звільнили відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП через неможливість забезпечення працівників роботою, визначеною трудовим договором, з огляду на відсутність виробничих, організаційних та технічних умов роботодавця внаслідок бойових дій та неможливість переведення працівників на іншу роботу.
Працівниця зазначає, що після вручення їй попередження щодо звільнення за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП, 15.08.2022 вона звернулася до генерального директора державного підприємства із заявою про ознайомлення з матеріалами, які засвідчують факт знищення майна роботодавця та надання відповідних документів. Проте цю вимогу роботодавець проігнорував і жодної інформації на підтвердження зв’язку «відсутності роботи» саме з «повним знищенням (відсутністю) майна роботодавця/одночасно виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва» не надав.
Читайте статтю: Звільнення працівника, який вступив до ТРО: справа №683/1256/22
Не було надано таких документів, як:
- матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна;
- довідки органів внутрішніх справУкраїни;
- акт про пожежу;
- офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт відсутності умов чи знищення майна.
Також працівниця вказує на те, що до її відома не було доведено підсумків консультацій роботодавця з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень, які є обов’язковими під час масового звільнення в силу ст. 49-2 КЗпП.