Частина 1. Домашнє насилля, міжнародне викрадення дітей і тероризм в Україні та Європі.

На сьогоднішній день, через рік після початку повномасштабної військової агресії росії проти України, особливо гостро стали виявлятися численні випадки соціальних спірних і конфліктних ситуацій у різних сферах.

Під час війни багато жінок з дітьми залишили Україну та влаштовують своє життя в Європі. Проте, не всі діють сумлінно та законно. Велика кількість сімей розпадається, діти та батьки позбавляються один одного лише тому, що матері однобічно вирішують будувати нове життя за межами рідної країни.

Дали ретельно розглянутий нами випадок, що прийшов каналами соціальних мереж, (посилання), який наочно демонструє всю проблематику вирішення ситуації і неготовність ні суспільства, ні правових систем до подібних випадків, які будуть набувати масового характеру.

У цій статті розберемо факт викрадення дитини, насильства та злочинів з боку матері, які ще розпочавшись до війни, вже набули статусу міжнародних злочинів і як визначально не припинене насильство трансформувалося у тероризм. А так само як країни Європи надають притулок злочинцям та терористам, як беруть українських дітей у заручники.

Міжнародна дія почалася з того, коли батько, подав до Міністерства Юстиції України запит на підставі статей 3 і 12 Гаазької конвенції про негайне повернення його сина Тімура, на підставі якого в Естонському Суді 02.09.2022 було відкрито відповідне провадження № 2-22-12716.

Після чого 06.09.2022 мати - Алла надіслала СМС с погрозами і якийсь зв'язок з дитиною був нею перерваний остаточно. Тімура до Естонії мати Алла таємно перевезла, не повідомивши Заявника, і довгий час приховувала справжнє місцезнаходження дитині від батька, який має рівну опіку над сином.

Країна перебування дитини, - Естонія, була встановлена поліцією Австрії після звернення до Інтерполу.

Мати всіляко приховувала місцезнаходження дитини, своє місцезнаходження, та вводила в оману правоохоронні органи України, повідомляючи неправдиві відомості.

«Таки дії матері свідчать про відчуження батька та дитині, що, згідно з позицією ЄСПЛ, є домашнім психологічним насильством, яке завдає шкоди благополуччю та розвитку дитини, а наслідки відчуження вважаються рівнозначними насильству сексуального характеру.

Слід брати до уваги той факт, що за наявності будь-яких спорів, психологічний тиск, маніпуляції, використання дитини як інструмент тиску та шантажу, а також прояви домашнього насильства лише зростають і сама наявність спору не може бути причиною для не розгляду фактів домашнього насильства та сприяння його продовженню, залишаючи потерпілого і надалі перебувати з кривдником.

Пользуйтесь консультацией: Дают ли что-то профилактические работы по обидчику, совершившему домашнее насилие