Аліменти на дитину: практика Верховного Суду – 2026

В умовах воєнного стану питання належного та своєчасного виконання батьками обов’язку з утримання дітей набуває особливого значення. Проходження одним із батьків військової служби, отримання ним додаткової винагороди, а також пов’язані з цим особливості участі у судових провадженнях можуть зумовлювати виникнення практичних питань щодо визначення розміру аліментів та порядку їх стягнення.

Зокрема, на практиці виникають питання щодо того, чи враховується додаткова винагорода військовослужбовця при визначенні розміру аліментів, чи може наявність у платника аліментів інших дітей бути підставою для автоматичного зменшення їх розміру та чи є проходження військової служби достатньою підставою для зупинення розгляду справи про стягнення аліментів.

Актуальність зазначених питань підтверджується і сучасною практикою Верховного Суду, який у 2026 році сформулював низку важливих правових висновків щодо забезпечення права дитини на належне та своєчасне утримання в умовах воєнного стану.

З огляду на це особливого значення набуває аналіз правових позицій Верховного Суду щодо врахування доходів військовослужбовців при стягненні аліментів, визначення їх розміру з урахуванням наявності інших дітей та недопустимості безпідставного затягування розгляду аліментних спорів.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 статті 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У зв'язку з цим особливого значення набуває практика Верховного Суду, який формує єдині підходи до застосування законодавства у справах про стягнення аліментів в умовах воєнного стану. Аналіз його правових позицій дозволяє визначити основні критерії щодо врахування доходів платника аліментів, визначення їх розміру, а також забезпечення своєчасного розгляду відповідних спорів з урахуванням найкращих інтересів дитини та необхідності належного виконання батьками обов’язку з її утримання.

У постанові Верховного Суду від 08 квітня 2026 року в справі № 466/1090/25, спираючись на пункт 1 Переліку видів доходів, затвердженого постановою КМУ від 26.02.1993 № 146, згідно з яким аліменти утримуються з усіх видів заробітку та додаткової винагороди за основним місцем роботи, зроблено висновок, що забезпечення військовослужбовців відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» включає, зокрема, додаткові види грошового забезпечення. При цьому п. 1 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям, під час дії воєнного стану» передбачає виплату військовослужбовцям додаткової винагороди, а законодавство не встановлює, що така винагорода не враховується при визначенні аліментів.

Враховуючи наведені нормативно-правові акти, Верховний Суд дійшов висновку, що аліменти мають обчислюватися з усіх видів доходу військовослужбовця, включно з додатковою винагородою, передбаченою постановою № 168.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 травня 2026 року в справі № 344/432/24 за наявності обставин, які свідчать про можливість та фактичну участь відповідача, який проходить військову службу, у проведенні відповідних процесуальних дій, відсутні достатні підстави для зупинення провадження у справі про стягнення аліментів на дитину, оскільки зупинення провадження у справі за обставин, коли один з батьків тривалий час абсолютно не виконує свого обов`язку з утримання дитини, не узгоджується із завданням цивільного судочинства на своєчасний розгляд справи, суперечить принципу верховенства права та не відповідає найкращим інтересам дитини.