Звільнення за власним бажанням чи за угодою сторін

Насамперед наведемо формулювання цих видів звільнення у законодавстві. Отже, пункт 1 статті 36 КЗпП як підставу для припинення трудового договору передбачає угоду сторін. Звільнення за власним бажанням прописано у статті 38 КЗпП і визначено як розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника. Таке звільнення може відбутися:

— на загальних підставах (без поважних причин);

— з поважних причин;

— якщо роботодавець не виконує законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.

Розглянемо детальніше кожну з підстав, для того щоб визначитися, що краще для роботодавця: звільнення працівника за угодою сторін чи за власним бажанням.

Користуйтесь консультацією: Звільнення під час відпустки. Чи практикується в наш час та що говорить про це закон?

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника

Розірвання трудового договору за статтею 38 КЗпП має дві ключові умови:

— може бути розірваний лише договір, укладений на невизначений строк;

— договір розривається виключно з ініціативи працівника.