Звільнення працівника в умовах воєнного стану

З початком війни в Україні багато людей вимушено залишили свої домівки, призупинивши в тому числі і свою трудову діяльність. Але час іде, перша розгубленість поступово вщухає, підприємства починають відновлювати свою роботу. Проте, деякі працівники, що виїхали, все ще не можуть з тих чи інших причин або не бажають з міркувань безпеки повертатися до своїх міст. Тому наразі актуальним стає питання не втратити робоче місце, а відтак і засоби для існування.

Згадайте новину: Працююча жінка виїхала за кордон без попередження – як законно вчинити роботодавцю

22.03.2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ від 15.03.2022 р.

Цей закон істотно обмежує права працівників і має пріоритетне застосування перед Кодексом законів про працю (далі - КЗпП). Тобто в період дії воєнного стану деякі статті Кодексу законів про працю не застосовуються.

Зокрема, не застосовується ч. 3 ст. 40 КЗпП, яка забороняла звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності (лікарняний), а також у період перебування працівника у відпустці.

Навпаки, Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ від 15.03.2022 р. дозволяє у період дії воєнного стану звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки (ст. 5).

Але, як роз’яснює Мінекономіки, сама по собі тимчасова непрацездатність або перебування працівника у відпустці не є підставою для звільнення (див. коментар Мінекономіки до ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ від 15.03.2022 р.).

Пользуйтесь консультацией: Изменения в трудовом законодательстве и в выплате заработной платы в военное время

Звільнення має відбуватись з причин, що зазначені в ст.ст. 40, 41 КЗпП. До таких причин належать:

1) зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

2) невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;