Поділ майна та боргів у разі припинення спільного господарювання або розірвання шлюбу є складним процесом, що вимагає врахування правових норм, економічних реалій та принципу справедливості. У цій статті розглянуто основні підходи до розподілу активів і зобов’язань, а також сучасні тенденції у правозастосовній практиці.
Щасливий шлюб базується на довірі, але коли приходить час ділити майно – починається складна юридична математика. Як відомо, в Україні поділ майна подружжя регулюється як Сімейним кодексом, так і судовою практикою. Верховний Суд неодноразово розглядав резонансні справи, що визначають правила гри у цій сфері. Та чи завжди все так просто, як здається на перший погляд?
Закон встановлює, що майно, нажите у шлюбі, є спільною сумісною власністю, незалежно від того, на кого воно оформлене. Однак на практиці цю презумпцію доводиться захищати в судах. Наприклад, у справі № 372/504/17 Верховний Суд визнав рівність часток подружжя, скасувавши рішення нижчих інстанцій, які покладали тягар доведення на одного з подружжя.
Але чи завжди майно ділиться 50/50? Не завжди. Суди можуть змінювати цю пропорцію, якщо один із подружжя не виконував батьківські обов’язки або витрачав спільні кошти на особисті забаганки.
Ще один важливий аспект – банківські вклади. Верховний Суд у справі № 756/14404 визнав, що навіть якщо рахунок відкритий лише на ім’я одного з подружжя, кошти на ньому – спільна власність, якщо не доведено інше. Цікаво, що аналогічна практика застосовується і в інших країнах, зокрема у США, де суди часто використовують концепцію "community property", яка передбачає рівний поділ фінансів.
Що робити, якщо у шлюбі один із подружжя створив бізнес? В Україні корпоративні права також можуть бути предметом поділу, якщо компанія заснована або розвивалася на спільні кошти. У справі № 554/8023/15-ц суд визнав, що навіть якщо один із подружжя не брав активної участі у веденні бізнесу, він (вона) має право на компенсацію 50% його вартості.
У Європі підхід схожий, але з нюансами. Наприклад, у Франції суди часто застосовують концепцію "пропорційного внеску", оцінюючи не лише грошовий, а й моральний вклад одного з подружжя у розвиток справи.
Особиста власність – одна з найбільш спірних категорій у поділі майна. Закон чітко визначає, що подароване, успадковане або набуте до шлюбу майно не підлягає поділу. Але суди нерідко скасовують такі договори, якщо доведено, що вони були укладені лише з метою ухилення від розподілу.
Презумпція рівності. В більшості випадків майно, набуте під час спільного проживання, визнається спільною власністю й підлягає рівному поділу між сторонами, незалежно від того, на кого воно було оформлене.
Винятки з рівності. Суд може відступити від принципу рівного поділу, якщо одна зі сторін доведе суттєві вкладення особистих коштів або доведе, що інша сторона ухилялася від участі у створенні спільного майна.
Індивідуальна власність. Майно, набуте до шлюбу, отримане в спадщину або як дарунок, залишається власністю відповідної особи, якщо не доведено іншого.
Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.
Полный текстCopyright © 2014-2026 «Протокол». Все права защищены.