05 квітня 2015 року набрав чинності Закон України № 191-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)». (далі – Закон № 191-VIII).
Закон № 191-VIII вносить зміни до 37 законодавчих актів, серед яких є Земельний кодекс України, Закони «Про оренду землі», «Про особисте селянське господарство». Надаємо короткий аналіз прийнятих змін.
Обговорюйте тему: Дерегуляція або спрощення умов ведення бізнесу в Україні
Зміни до правового регулювання використання земельних ділянок, призначених для ведення особистого селянського господарства
Змінами до статті 33 Земельного кодексу України встановлюється, що: «земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок». Зміни такого ж змісту вносяться і до статей 5, 7 Закону України «Про особисте селянське господарство». Зокрема, нова частина четверта статті 5 вказаного Закону визначає, що: «земельні ділянки особистого селянського господарства можуть використовуватися для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства».
Вказані зміни вирішують застарілу проблему, яка виникла ще під час паювання земель. Частина земельних ділянок, яка передана у власність громадян при проведенні паювання, отримала статус земель, призначених для ведення особистого селянського господарства. При цьому мова не завжди йде про окремі земельні ділянки, часто вони представляють собою цілі масиви . Така ситуація створила суттєві проблеми для тих власників, які не вважають за необхідне (або не в змозі) самостійно використовувати земельні ділянки і бажають передавати їх в оренду. Юридична особа, яка отримує в оренду таку земельну ділянку, відразу стає порушником земельного законодавства, адже використовує не за цільовим призначенням (використовує її не для ведення особистого селянського господарства, а для ведення товарного сільськогосподарського виробництва). Змінити жцільове призначення таких земельних ділянок заважає встановлений Перехідними положеннями Земельного кодексу України мораторій. Якщо в минулому такі договори оренди подекуди ще реєструвались, то в останні роки органи земельних ресурсів (а з 2013 року – реєстраційна служба) масово відмовляли у реєстрації такої оренди.
З прийняттям закону проблему можна вважати вирішеною. Хотілося б зауважити, що в подальшому доцільно було б взагалі відмовитись від поділу земель в межах однієї категорії на певні види використання (види цільового призначення), адже такий поділ є надуманим і не створює для землевласників та землекористувачів нічого, крім штучних складнощів.
Скасування обов’язку землевласників та землекористувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовувати розробляти проекти землеустрою щодо еколого-економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь
Це теж стара проблема. 04.06.2009 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів» статтю 22 Земельного кодексу України було доповнено частиною четвертою, яка встановила, що: «земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель». Новою редакцією частини другої статті 55 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання цього обов’язку була введена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу. Таким чином держава намагалась боротись із виснаженням ґрунтів. Але на практиці вказана стаття так і не запрацювала. Причини цьому різні. Спочатку сам парламент відтермінував запровадження вказаної адміністративної відповідальності. Потім досить тривалий термін була проблема з відсутністю методики розроблення проектів землеустрою землевпорядними організаціями. Крім того, розроблення цих проектів виявилося досить коштовною і обтяжливою для землекористувачів справою.
В результаті через майже 6 років з дня запровадження, вказаний обов’язок землевласників та землекористувачів був скасований. І це можна вважати правильним кроком, адже відповідальність має наставати за нанесення реальної шкоди ґрунтам, а не за просту відсутність певної документації. Тим паче, що відповідальність за безгосподарське використання земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, вже передбачена існуючою статтею 254 Кримінального кодексу України, яка передбачає покарання правопорушника аж до обмеження волі на строк до двох років.
Блог