Захист військовослужбовців: кримінально-правовий аспект Частина 3: Невиконання вказівки, наказу командира, непокора, опір – в чому різниця?

Продовжую серію публікацій з правових аспектів захисту військовослужбовців в кримінальних справах, в якій буду надавати власну аналітику законодавства та судової практики з актуальних питань щодо притягнення до відповідальності військовослужбовців.

І так, Дисциплінарний статут ЗСУ[1] в статті 6 нам чітко говорить, що командир має право - віддавати накази і розпорядження, а обов’язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Іншої форми спілкування командира з військовослужбовцями законодавством не передбачено.

А тепер розберемося, які види відповідальності можуть бути за невиконання законних вимог командира, адже, як вказаний Статут, так і КК України, чітко говорять, що незаконні[2] накази та розпорядження виконуватися не можуть.

За статутом ЗСУ у разі непокори чи опору підлеглого командир зобов’язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт.

Читайте статтю: Захист військовослужбовців: кримінально-правовий аспект. Частина 2: Обмежена придатність особи та її участь при виконанні завдань в зоні бойових дій

Про дисциплінарну відповідальність говорити наразі не будемо, вона можлива з позиції командування практично в усіх «незрозумілих ситуаціях».

1. Почнемо з адміністративної. Так, стаття 172 -10 КУпАП визначає адністративним правопорушенням відмову від виконання законних вимог командира (начальника), яке вчинене в умовах особливого періоду, та тягне за собою накладення штрафу від 2380 грн. до 4845 грн. або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від семи до десяти діб.

Як, вже було сказано вище формою спілкування командира (його вказівок) з підлеглими є саме відання наказів та розпоряджень.

Судова практика містить ряд випадків, які відображають притягнення до відповідальності осіб – військовослужбовців за статтею 172- 10 КУпАП внаслідок невиконання ними наказів та розпоряджень[3].