Які докази в господарському процесі прийнятні, а які — ні?

Доктрина помножена на дійсність народжується для того, аби стати універсальною практикою у правовому вимірі. Тож, які практики доказування сьогодні можна застосовувати у господарському судочинстві? І як вони співвідносяться із початковою доктринальною логікою? (Джерело: ЗіБ)

Читайте статтю: Суддя КГС ВС Віталій Уркевич висвітлив судову практику щодо доказування в господарському процесі в умовах воєнного стану

Все або нічого

Якими доказами та практичними аспектами доказування слід керуватись в господарському процесі? Про це, звертаючись до теорії та правових висновків Верховного Суду, розповіли у межах вебінару Вищої школи адвокатури.

Лектор заходу — адвокат Дмитро Величко закцентував увагу на тому, що в суді встановлюється не істина, а вірогідність тієї чи іншої події. Також у сучасному змагальному доказовому процесі застосовується підхід «Все або нічого».

Спікер відзначив і кілька суперечностей, які виявляються у співвідношенні сучасного підходу у доказуванні із правилами буття та формальної логіки. Наприклад, суперечність сучасної моделі доказування постулату, що вірогідність не дорівнює невідворотності. Або що відсутність доказів не є доказом відсутності як відповідь на argumentum ad ignorantiam.

Д.Величко зазначив, що слід розмежовувати питання права та факту. Тут слід звернути увагу на стадійність доказового процесу в класичному розумінні «факт-право-юридичні наслідки». Спираючись на концепцію судді ВС Костянтина Пількова, спікер вказав на характеристики такої стадійності:

твердження про обставини, які становлять підставу позову;

визначення норми права і визначення серед поки що стверджуваних обставин тих, з якими норма права пов’язує певні наслідки, внаслідок чого відбувається окреслення предмета доказування;

встановлення обставин, які належать до предмета доказування;

висновки про наслідки, з якими право пов’язує встановлені факти;