Як випадково не застосувати правову позицію, від якої ВС уже відмовився?

Велика палата Верховного Суду, а також об’єднані палати й палати касаційних судів ухвалюють дедалі більшу кількість постанов, у яких указують на необхідність відступити від висновків, викладених у раніше прийнятих рішеннях Верховного Суду України або вже нинішнього ВС. Як переконатися, що релевантна судова практика є дійсно актуальною? Хто саме має цим опікуватися? Хіба не той, хто заявив про потребу у відступі, отже, має бути найбільш зацікавленим в обізнаності з новим правовим підходом? (Джерело: ЗіБ)

Плутанина з єдністю

Однією з основних функцій ВС як найвищого органу в системі судоустрою України є забезпечення сталості та єдності судової практики, а також однакового застосування норм права судами. Висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах ВС, ураховують інші суди. Разом з тим у всіх процесуальних кодексах передбачено можливість відступити від такого висновку.

Отже, з одного боку, суди (та й правники) мають ураховувати висновки, викладені в постановах ВС, а з другого — щоразу перевіряти, чи є вони актуальними. Тобто чи в подальшому ВС не скористався правом відступу від висновків, наведених у певній постанові.

Єдиний офіційний електронний ресурс і найбільш оперативне джерело інформації стосовно постанов ВС і його висновків — ЄДРСР. Порядок ведення цього реєстру визначено рішенням Вищої ради правосуддя від 19.04.2018 №1200/0/15-18.

Нині ЄДРСР щодо кожного конкретного судового рішення на додаток до його тексту (крім установлених винятків) містить інформацію щодо категорії справи, дат надіслання, реєстрації, оприлюднення, набрання законної сили, а також номера провадження. Проте, відкриваючи в реєстрі будь-яку постанову ВС, наразі не можна бути впевненим, що Суд не відмовився від висновку щодо застосування норм права, викладеного в ній. Отже, перед суддями та юристами постала необхідність перевіряти не лише наявність правової позиції ВС із того чи іншого подібного питання, а також уже після добору релевантної практики додатково шукати відповідні постанови ВС/ВСУ, в яких може бути сказано про відступ від раніше висловленої позиції.

Наведена ситуація зумовлює певну плутанину та призводить до марнування часу, не кажучи вже про небезпеку відхилення від актуальної судової практики. Причому не через недбалість користувача, а суто з огляду на технічно-організаційні недоліки розміщення інформації в ЄДРСР.

Таким чином, мають бути створені передумови для чіткого розуміння, яка саме правова позиція ВС тепер є чинною. Убачається, що в разі відступлення від раніше даного висновку ВС мав би не тільки зазначати всі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої він вирішив відмовитися, а також учиняти дії для відображення необхідних відомостей в інформаційних картках в ЄДРСР.

Поглянемо, що ми маємо на практиці.

Відступ від позиції чи постанови?

Так, у постанові від 30.05.2018 (справа №923/466/17) ВП ВС зазначила, що відступає від висновку, викладеного в постанові ВСУ від 11.11.2014 (справа №21-405а14). За змістом останньої, у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб’єктом владних повноважень) ненормативного акта, який застосовується одноразово, після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання та з прийняттям якого виникають правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема рішення про передання земельних ділянок у власність, укладення договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатись, оскільки обраний позивачем спосіб не забезпечує реального захисту порушених прав.