Сімейний кодекс України покладає, в тому числі на орган опіки та піклування, обов'язок подати письмовий висновок щодо розв'язання спору. Проте не рідко державний орган ігнорує це зобов’язання.
Як унеможливити подібні випадки розбиралися адвокати за круглим столом, що до Міжнародного дня сім’ї провів Комітет НААУ з питань сімейного права.
Голова комітету Лариса Гретченко відзначила важливість участі органу опіки та піклування при вирішенні сімейних спорів судом як гаранта захисту прав дитини в ситуації можливого конфлікту інтересів батьків, одним із принципів діяльності якого є саме забезпечення найкращих інтересів дитини. Аналіз повноважень органу опіки і піклування, який провадить діяльність, пов'язану із захистом прав дитини, вказує, що інструментом реагування та доказом є висновок, як підсумковий документ щодо обставин проживання, виховання та утримання дитини, який оформляється для особових справ про доцільність (недоцільність) вчинення певних дій чи заходів реагування стосовно дитини, а також направляються до суду в рамах розгляду певних категорій сімейних спорів.
Вона зазначила, що в умовах викликів воєнного стану сімейні відносини зазнали динамічних змін, також трансформувалися види сімейних спорів і підходи судової практики до їх вирішення. Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабміну від 24.09.2008 № 866, за останні 2 роки актуалізований змінами близько 10 разів. Постановою ОП КЦС ВС від 11.12.2023 у справі № 523/19706/19 Об’єднана палата відступила від численних висновків КЦС/ВС при розгляді спору про визначення місця проживання з одним із батьків, які стосуються обов’язковості висновку органу опіки та піклування. З новопреставленого підходу передбачена ч.ч. 4,5 ст. 19 СК обов’язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. Не погоджуючись із висновками Об’єднаної палати, суддя КЦС ВС Василь Крат висловив окрему думку від 11.12.2023 у справі № 523/19706/19.
Судову практику з питання подання письмового висновку органом опіки та піклування висвітлив заступник голови комітету Юрій Бабенко. Зокрема, він проаналізував позицію ОП КЦС ВС від 11.12.2023 у справі № 523/19706/19, відзначивши переваги і ризики її практичного застосування при вирішенні сімейних спорів.
Охарактеризувавши мотиви, з яких виходила ОП КЦС ВС, Ю.Бабенко наголосив на висновках, за змістом яких передбачена ст. 19 СК України обов’язковість висновку не може абсолютизуватися. Якщо висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами. Якщо орган опіки відмовиться надати висновок, ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору. Протилежний підхід є рівнозначним відмові у доступі до правосуддя.
Зазначений підхід має загальний характер і є цілком справедливим для випадків, коли висновок неможливо отримати у зв’язку із:
-
перебуванням дитини за межами країни;
-
перебуванням дитини на непідконтрольній території;
-
неможливістю встановити місце перебування дитини тощо.
Як переваги позиції, висловленої у постанові від 11.12.2023 у справі № 523/19706/19, адвокат відзначив вплив на доступ до правосуддя, правову визначеність порушеного питання, сприяння скороченню строків розгляду сімейного спору судом, застосування менш формального підходу до розгляду судових справ, а також зменшення ризику зловживання процесуальними правами відповідачем.
У складі ризиків, на думку заступника голови Комітету НААУ, за відсутності висновку органу опіки та піклування зникає рівень контролю за забезпеченням якнайкращих інтересів дитини при вирішенні сімейного спору та зростає ймовірність зловживання процесуальними правами позивачем.
Заступник голови комітету Світлана Савицька акцентувала на увагу на зміст ст. 19 Сімейного кодексу, а саме на ч.ч. 4 та 5. Так, у ч. 4 зазначено, що «при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою». Зі змісту ч. 5 цієї статті вбачається, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору.
Адвокат резюмувала: можна погоджуватись з висновком Верховного Суду у справі № № 523/19706/19, що обов'язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися.
Блог