Втекти від дитини. Двічі.

Аналітична стаття про те, як Національна поліція України за одну добу вдосконалила мистецтво залишати дітей напризволяще та про судову справу № 757/7434/25-ц.

Замість передмови. Ворона захищає кошеня від собаки. Лабрадор лягає поверх чужих каченят і зігріває їх своїм тілом. Горбатий кит виносить на своєму плавці тюленя від косаток, хоча той навіть не його виду. Самець мавпи підбирає безпритульне цуценя, доглядає за ним, годує першим і захищає від інших псів. Дика тварина - вовчиця, левиця, навіть звичайна ворона захищає дитинча до останнього подиху. Це не виховання. Це не наказ. Це те, що вбудовано в живе. Не казки, а задокументовані факти.

А тепер дивимось на відео з Голосіївського району міста Києва. 18 квітня 2026 року. Двоє дорослих людей у формі, зі зброєю, з написом «ПОЛІЦІЯ» на жилеті, бачать поранену дитину з кров'ю на голові і … тікають. Геть. А дитину рятує випадковий? перехожий без зброї, без форми, без будь-яких повноважень. Тобто ворона рятувати - може. Мавпа захищати - може. Випадковий перехожий без посвідчення теж може. Озброєні люди в уніформі з написом «ПОЛІЦІЯ», яким платять за те щоб рятувати та захищати - не можуть.

А тепер факти.

Факт 1. 18 квітня 2026 року. Голосіївський район міста Києва. Стрілянина на вулиці. Поранена дитина із кров'ю на голові сидить на землі. Двоє поліцейських у формі, зі зброєю, прибули на виклик. Підійшли. Побачили дитину і побігли. Дитину врятував перехожий. Проста людина.

Факт 2. 17 квітня 2026 року, за 24 години до цього, Національна поліція України подала до Київського апеляційного суду офіційний документ - відзив у справі № 757/7434/25-ц. У якому чорним по білому написано, що поліція не зобов'язана шукати зниклих дітей. У задоволенні заяви про захист малолітніх прохання - відмовити.

Два різних епізоди. Один інститут. Одна й та сама дія - відвернутися від дитини і піти

Аналітичний дайджест подій із погляду захисту прав дітей.

То що ж трапилося? А само те, що 18 квітня 2026 року в Києві чоловік вийшов на вулицю з карабіном і почав стріляти по людях. Шестеро загиблих. Чотирнадцять поранених. Серед них дитина з пораненою головою чекала допомоги.

Поліцейські приїхали. Підійшли. Побачили дитину і побігли геть від місця події. А дитину врятував випадковий перехожий, проста людина, яка не змогла пройти мимо. Це зафіксували камери і відео розійшлося по всій країні. Наступного дня, голова патрульної поліції, Євгеній Жуков, подав у відставку, назвав те, що зробили його підлеглі «дуже ганебним» і пішов бо залишитися після такого він не міг. І саме це був вчинок людини, яка ще розуміє, що відповідальність - не просто слово у посадовій інструкції.

Натомість, за 24 години до цього, 17 квітня, Національна поліція України подала до Київського апеляційного суду офіційний відзив у справі № 757/7434/25-ц. У ній кілька матерів просять суд зобов'язати державу вжити заходів для розшуку їхніх дітей. Живих дітей з іменами, яких немає поруч з батьками.