Обмін сільгоспділянок земельних ділянок із доплатою є ЗАКОННИМ (ВС/ВП № 227/1506/18 від 15.05.2019)

Фабула судового акту: В Україні вже тривалий час діє так званий «мораторій на продаж землі». Так відповідно до пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2017 року, не допускається. Купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Однак чи може вважатись договори міни таких земельних ділянок із доплатою договорами купівлі-продажу? Чи підпадають вони під мораторій?

Велика Палата Верховного Суду категорично висловилась, що – НІ!

У даній справі прокурор звернувся до суду із позовною заявою про визнання недійсним договору міни земельної ділянки на земельну ділянку, укладений у період дії заборони на відчуження, зокрема, земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельних часток (паїв).

Так відповідно до вказаного договору фізична особа передала у власність агрофірми належну їй на праві власності земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а агрофірма передала у власність фізособи належну їх на праві власності земельну ділянку площею 0,1000 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Водночас відповідно до вказаного договору фізособа отримала грошову доплату у сумі 229 813,68 грн до моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору.

У зв’язку із такими умовами договору прокурор вважав, що даний договір укладений з порушенням пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, яким була встановлена заборона відчуження, зокрема, земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельних часток (паїв) (далі заборона відчуження), і статті 14 Закону України від 5 червня 2003 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», яка передбачає, що у разі, якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву.

Суди першої та апеляційної інстанцій інстанції із такими доводами не погодилися і у своїх рішення зазначили, що у відповідності до вказаних норм Земельного кодексу, дозволено, як виняток, обмін земельної ділянки сільськогосподарського призначення на іншу земельну ділянку відповідно до закону.

При цьому укладений договір міни не є фіктивним чи удаваним у розумінні статей 234 і 235 Цивільного кодексу, оскільки відповідачі його виконали з дотриманням вимог чинного законодавства, а підстави для визнання цього договору недійсним відсутні.

Із такими висновками погодилась і Велика Палата Верховного Суду.

Так у своїй постанові ВП ВС зазначила, що купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.