Вартість викраденого доводитись ВИКЛЮЧНО висновком експерта, інакше – виправдувальний вирок (ВС/ККС № 420/1667/18 від 25.11.2019)

Фабула судового акту: На перший погляд звичайна кримінальна справа, яких величезна кількість в усіх сільських районах – двоє накрали соняшника на полі. І нібито вину визнають та й інших доказів вдосталь, але ж Верховний Суд справу закриває за реабілітуючими підставами у зв’язку із недостатністю таких доказів. Чому? А тому, що орган слідства пропустив дуже важливу деталь при проведення досудового розслідування.

Отже, вироком суду двох осіб засуджено за замах на вчинення крадіжки 95 кілограмів суцвіть соняшника за ч. 2 ст. 15 ,ч. 2 ст. 185 КК України. Згідно з довідкою власника соняшника шкода, яка спричинена злочином становить 245 грн.

Апеляційний суд із такими висновками місцевого суду погодився.

Проте, адвокат одного з засуджених на такі рішення судів подав касаційну скаргу ,яку вмотивував тим, що єдиним доказом щодо розміру заподіяної товариству шкоди є довідки самого власника викраденого майна, який є зацікавленою стороною у справі. Отже сторона обвинувачення мала б надати суду висновок товарознавчої експертизи щодо розміру матеріальних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням, проте не зробила цього.

Вказану скаргу було передано на вирішення Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у зв’язку із необхідністю відступлення від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах у справах № № 326/672/17 та 569/12438/15-к відповідно до яких норми п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України не містить категоричного припису щодо обов`язкового проведення експертизи для визначення розміру матеріальних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням, за можливості визначення вартості викраденого майна за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, і наявності в матеріалах кримінального провадження відповідних довідок щодо вартості майна, що не суперечать вимогам статей 85, 86 КПК України.

В свою чергу Об’єднана палата із доводами сторони захисту погодилась та у своїй постанові зазначила, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 242 КПК України слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.

Зазначені положення спрямовані насамперед на забезпечення: правильності кваліфікації кримінального правопорушення (за умови, що розмір шкоди є ознакою складу злочину або кваліфікуючою ознакою); повноти досудового розслідування (оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, є елементом предмета доказування); достовірності інформації, яка відображується в підсумкових рішеннях стадії досудового розслідування (згідно з п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК обвинувальний акт має містити відомості про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням).

При цьому особливістю норми п. 6 ст. 242 КПК щодо обов`язковості призначення експертизи є також те, що цей імперативний припис має застосовуватися у провадженнях про кримінальні правопорушення, які мають матеріальний склад злочину, тобто містять суспільно небезпечні наслідки, які можливо обчислити у вигляді збитків або шкоди довкіллю.

У кримінальному провадженні під матеріальними збитками у п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК треба розуміти грошову оцінку (еквівалент) заподіяної матеріальної шкоди (втрачених, додатково витрачених або недоотриманих майнових благ особою внаслідок порушення її прав та інтересів іншою особою), а відшкодування збитків є одним із способів відшкодування шкоди.

Таким чином, обов`язкове залучення експерта для проведення експертизи необхідне за наявності двох підстав: по-перше, коли характер об`єктивних обставин, які мають значення для кримінального провадження, неможливо достовірно встановити без залучення особи, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями (що є загальною підставою проведення експертизи в кримінальному провадженні, передбаченою ч. 1 ст. 242 КПК України; по-друге, коли мають місце обставини, передбачені ч. 2 цієї норми.

Імперативність п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.