Дарування з метою ухилення від виконання обов`язку відшкодувати потерпілому шкоду незаконне (ВС/КЦС у справі № 754/9834/18 від 10.06.2021)

Фабула судового акту: Особа, визнана винної у вчиненні кримінального правопорушення несе обов’язок відшкодування потерпілому шкоди завданої злочином.

Знаючи про такий обов’язком особи, винні у вчиненні злочинів, намагаються передати майно, яке знаходиться в їхньому праві власності іншим особам з метою уникнення цивільно-правової відповідальності перед потерпілим, унеможливлення конфіскації майна тощо.

У даній справі потерпілий у кримінальному провадженні звернувся до суду із позовом про визнання недійними договорів дарування земельних ділянок укладених між обвинуваченим та його донькою.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що дії сторін оспорюваних правочинів направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати вказані земельні ділянки від виконання в майбутньому судових рішень про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Суд першої інстанції з висновками якого погодився і апеляційний суд вказаний позов задовільнив.

У своєму рішення місцевий суд зазначив, що оспорювані правочини укладені між близькими родичами. При цьому даруватель відчужуючи належне йому на праві власності нерухоме майно, був обізнаний про наявність кримінального провадження та про існування цивільних позовів потерпілого про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а тому передбачав для себе негативні наслідки у випадку задоволення судом позовних вимог та виконання судових рішень шляхом звернення стягнення на вказані земельні ділянки.

За таких обставин договори дарування земельних ділянок були вчинені без наміру створення правових наслідків, що свідчить про фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати вказане майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення.

На згадані рішення представником відповідача до Касаційного цивільного суду було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що земельні ділянки було прийнято в дар належним чином, що підтверджується укладенням вищевказаних правочинів та їх фактичним отриманням в паперовому вигляді. В оскаржуваних судових рішеннях містяться лише наведені роздуми та здогадки щодо подій, які мали місце. На момент відчуження нерухомого майна на користь дочки відповідач не порушив жодної норми законодавства. Оспорювані договори дарування укладені за обставин відсутності будь-яких боргових зобов`язань відповідача перед позивачем.

КЦС визнав вказані доводи необґрунтованими та у задоволенні скарги відмовив.

У своїй постанові суд касаційної інстанції зазначив про те, що за положеннями ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.