Суддя, який раніше висловився щодо винності особи у іншій справі про ті ж події в порядку іншого судочинства ПІДЛЯГАЄ відводу (ВС/ККС № 552/4932/17 від 13.12.2018)

Фабула судового акту: Нормами частини першої статті 21 Кримінального процесуального кодексу України як одну з гарантій дотримання прав учасника кримінального процесу визначає гарантування права на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Аналогічні норми містить і стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частина 1 статті 75 КПК України як підставу для відводу судді передбачає зокрема наявність інших обставин, які викликають сумніви у його неупередженості.

У даній справі особу засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України за те, що він перебуваючи в магазині на ґрунті неприязних відносин умисно наніс декілька ударів руками по голові потерпілому, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження.

З рішенням про винуватість та відсутність порушень норм процесуального та матеріального права погодився і суд апеляційної інстанції.

Натомість на такі рішення засудженим подано касаційну скаргу у якій він послався на те, що суди при винесенні вироку та ухвали дійшли хибного висновку щодо його винуватості в інкримінованому злочині, оскільки він діяв у межах необхідної оборони та завдав потерпілому тілесних ушкоджень, захищаючись від нього. Вказує на те, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях і суперечливих показаннях свідків, а матеріали провадження не містять доказів його винуватості. При цьому зазначає про безпідставну відмову судами першої та апеляційної інстанцій у задоволенні клопотань про допит свідків, заявлених стороною захисту, неправильне вирішення цивільного позову. Також засуджений зауважує щодо підписання рішення суду неналежним складом суду та порушення таємниці нарадчої кімнати.

Переглядаючи матеріали справи ККС вирок суду першої інстанції скасував з наступних підстав.

У п. 1 ст. 6 Конвенції зазначено «Кожен має право на справедливий… розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом…, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Стаття 75 КПК України передбачає, зокрема, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Європейський суд у своїх рішеннях у справах «Мироненко і Мартенко проти України» (рішення від 10 грудня 2009 року), «Білуха проти України» (рішення від 09 листопада 2006 року), «Рудніченко проти України» (рішення від 11 липня 2013 року) вказав на те, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.