Невеликі розбіжності у показаннях потерпілого не свідчать про їх недостовірність та можуть бути взяті до уваги судом (ВС/ККС № 685/1841/16-к від 25.09.2018)

Фабула судового акту: Статтею 84 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. При цьому процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

При цьому згідно ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Водночас ст. 94 КПК України на суд покладено обов’язок оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

У даній справі засуджений подав до Кримінального касаційного суду касаційну скаргу у якій послався на недоведеність його вини оскільки судами не спростовано його версії про непричетність до нападу на потерпілого. Засуджений наполягав на тому, що був лише свідком події, жодних протиправних дій щодо потерпілого не вчиняв, а висновки судів про його винуватість ґрунтуються на припущеннях та неналежних доказах, зокрема недостовірних показаннях потерпілого.

В свою чергу ККС такі доводи до уваги не взяв та вказав, що аналіз показань допитаних у судовому засіданні: потерпілого, який послідовно стверджував, що засуджений брав активну участь у розбійному нападі, в ході якого намагався вдарити його ногою, свідків про обставини затримання засудженого разом із викраденими речами та ножем. Також суд оцінив у сукупності з іншими наявні у справі письмові докази, зміст яких детально відображено у вироку, зокрема протоколи пред'явлення особи для впізнання.

При цьому певні неточності у показаннях потерпілого зважаючи на їх послідовність та обґрунтованість не можуть свідчити про їх неправдивість та бажання обмовити засудженого.

Фабула судового акту: ВС/ККС: Відсутність ухвали слідчого судді про надання дозволу на обшук обумовила закриття провадження у зв'язку з не встановленням доказів для доведення винуватості і вичерпанням можливості їх отримання (ВС/ККС, № 623/4131/15-к, 25.09.18)

ВС/ККС: При розмежуванні грабежу та розбою визначальним є не тільки наслідки, що настали в результаті застосування насильства до потерпілого, але й сам спосіб дії винних осіб (ВС/ККС № 405/3734/16-к від 31.07.2018)

ВС/ККС: Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту (ВС/ККС № 688/788/15-к від 04.07.2018)

Постанова