Непідписана керівником прокуратури постанова про призначення прокурора у кримінальному провадженні повноважень процесуальному керівнику НЕ надає (ВС/ККС № 235/6337/18 від 17.12.2019)

Фабула судового акту: Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України свого часу вніс революційну новацію щодо функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань, внесення певних відомостей до якого має своїм наслідком початок досудового розслідування кримінального провадження.

Окрім цього, до ЄРДР також вносяться відомості про особу, які здійснює досудове розслідування та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво, основні процесуальні рішення, які прийнято у провадженні тощо.

Однак, слід звернути увагу читача, що чинний Кримінальний процесуальний кодекс України, а саме ст. 110 КПК України, визначає, що рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. При цьому постанова слідчого, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.

Також слід зауважити, що відповідно до п. 1 Розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 06.04.2016 № 139 до ЄРДР серед інших відомостей вносяться дані про прізвище, ім’я, по батькові керівника прокуратури, органу досудового розслідування, слідчого, прокурора, який вніс відомості до Реєстру та/або розпочав досудове розслідування та/або здійснює досудове розслідування чи процесуальне керівництво.

Нібито все чітко і зрозуміло… Однак, на практиці виникає питання – чи є витяг з ЄРДР документом, який надає повноваження прокурору здійснювати процесуальне керівництво у конкретному кримінальному провадженні? Що має законну силу – постанова чи витяг?

Касаційний кримінальний суд однозначно говорить, що постанова.

У даній справі засудженою на вирок суду першої інстанції було подано апеляційну скаргу, яку вмотивовано тим, що процесуальне рішення у кримінальному провадженні, а саме постанова про призначення групи прокурорів не містить підпису керівника місцевої прокуратури. У зв`язку із цим вказана постанова незаконною і такою, що не відповідає вимогам ч. 6 ст. 110 КПК України. Отже, виходячи з положень ст. 37 КПК України, у прокурорів у кримінальному провадженні не було повноважень здійснювати та приймати будь-які процесуальні рішення, а тому всі рішення, прийняті ними, є незаконними.

Апеляційний суд такі доводи слушними не визнав та апеляційну скаргу залишив без задоволення.

Така відмова стала підставою для оскарження як вироку суду так і ухвали апеляційного суду в касаційному порядку.

ККС розглянувши доводи касаційної скарги, які були майже ідентичними доводам скарги апеляційної, визнав їх обґрунтованими та останню задовольнив.

Приймаючи таку постанову ККС зазначив, що апеляційний суд встановив, що в матеріалах справи дійсно міститься постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні керівника місцевої прокуратури без підпису останнього, однак дійшов помилкового висновку про те, що у прокурора відсутній обов`язок у кожному випадку виносити постанову не врахувавши, що відповідно до положень ч. 1 ст. 110 КПК України всі рішення прокурора є процесуальними рішеннями, а згідно з вимогами ч. 3 цієї ж статті рішення прокурора приймається у формі постанови.