Демонстрація зовнішності особи тому хто впізнає до проведення впізнання тягне за собою недопустимість такого доказу (ВС/ККС № 761/2021/16-к від 18.12.2019)

Фабула судового акту: Судове рішення, яке пропонується до уваги, є яскравим прикладом того, як недолугість органу досудового розслідування та його бажання «дмухати на холодне» призвело до визнання єдиного доказу винності особи у скоєнні злочину недопустимим і, відповідно, виправдувального вироку.

У даній справі особу було виправдано за ч. 1 ст. 186 КК України з підстав недоведеності її вини у вчиненні інкримінованого злочину.

Апеляційний суд виправдувальний вирок «засилив».

Але ж прокурор спробував відстояти позицію сторони обвинувачення у Касаційному кримінальному суді, але його спроба знову ж таки виявилася марною.

Так, ККС у своїй постанові погодився із висновками районного та апеляційного судів в частині того, що протокол пред`явлення особи для впізнання потерпілою є недопустимим доказом, оскільки він отриманий з порушення вимог ст. 228 КПК України, згідно з якою перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, але може впізнавати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, що повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.

Згідно матеріалів справи, зокрема показань потерпілої та свідка вбачається, що обвинуваченого перед впізнанням, яке було здійснено у відділенні міліції, пред`явили потерпілій на вулиці. При цьому інші особи для впізнання їй не пред`являлися в цей час. Також потерпіла вказала, що впізнання на досудовому розслідуванні по фотознімкам відбулося за її участі вже після того, як працівник міліції попередньо продемонстрував їй на вулиці затриманого, як схожого по її описам чоловіка, якого вона пізніше впізнавала в ході слідчої дії, а тому протокол впізнання особи НЕ МОЖЕ бути визнано допустимим доказом.

Аналіз матеріалів кримінального провадження показав, що протокол пред`явлення особи для впізнання у даній справі відігравав вирішальну роль, оскільки був об`єднуючим, закріплюючим елементом, адже протокол огляду місця події, протокол слідчого експерименту за участю потерпілої є непрямими доказами, і вони мали значення для доведення вини виправдного лише в сукупності із протоколом пред`явлення особи для впізнання.

Аналізуйте судовий акт: Отримання доказів до внесення відомостей до ЄРДР тягне за собою визнання таких доказів недопустимими (ВС/ККС № 607/14707/17 від 07.08.2019)

Не роз’яснення підозрюваному права щодо відмови свідчити проти себе під час проведення слідчої дії є підставою для визнання доказу недопустимим (ВС/ККС № 586/1121/16-к від 03.07.2018)

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, і суд не може на нього посилатися при ухваленні судового рішення (ВС/ККС, справа № 398/5735/14-к,01.03.18)