Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, і суд не може на нього посилатися при ухваленні судового рішення (ВС/ККС, справа № 398/5735/14-к,01.03.18)

Фабула судового акта: Вироком міськрайонного суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України та виправдано в зв'язку з відсутністю події злочину.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду розглянувши касаційну скаргу прокурора на цей вирок, в цілому погодився з висновками судів, але вирок змінив в частині зазначення підстави виправдання, а саме, - «вважати … виправданим в зв'язку з тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим».

ВС, зазначивши, що пред’явлене органом досудового розслідування обвинувачення переважно ґрунтувалося на доказах, отриманих у результаті проведених на підставі ухвал слідчого судді обшуків, акцентував увагу на наступному.

Ці слідчі дії було дозволено здійснювати лише в автомобілі, яким користувався обвинувачений, і який належить інший особі, та в квартирі, де проживав обвинувачений. По суті ж, слідчим було здійснено обшук гаражного приміщення, без дозволу та згоди на це його власника.

Як вказав ВС, судом правильно було прийнято рішення про недопустимість доказів обвинувачення, здобутих в ході обшуку квартири, де тимчасово проживав обвинувачений, оскільки вказану слідчу дію було здійснено без визначення власника чи володільця квартири та з порушенням визначеного статтями 234, 236 КПК України порядку.

З огляду на викладене докази, на яких ґрунтувалось обвинувачення, були отримані з порушенням вимог КПК України, а саме статей 234, 236, що призвело до визнання їх недопустимими відповідно до вимог ст. 87 КПК України.

Відповідно ж до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, і суд не може на нього посилатися при ухваленні судового рішення.

Аналізуйте судовий акт: Суд визнав недопустимим доказом протокол огляду місця події та виправдав підсудного на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України (ВССУ, справа № 5-1944км15)

ВСУ: Відкриті захисту лише під час апеляційного розгляду докази, які вже існували на момент звернення із обвинувальним актом, не можуть вважатися судом допустимими (ВСУ від 12 жовтня 2017р. у справі № 5-237 кс (15)17)

Недоведеність участі підсудних у скоєнні злочину та вичерпність можливостей збирання доказів стало підставою для визнання їх невинними та виправдання по суду (Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області, суддя Федорова Н. О.)

ВСУ: Зізнання засудженого у вбивстві або іншому злочині без присутності адвоката незважаючи на інші докази вини на момент зізнання є підставою для скасування вироку (ВСУ від 9 жовтня 2017р. у справі № 5-159кс(15)17)

Стаття 309 КК України – докази обвинувачення недопустимі, тому виправдати за недоведеністю винуватості у вчиненні цього діяння (Вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 24 травня 2016р., суддя Гажа О. П.)

Покладені в основу обвинувачення докази є недопустимими, оскільки в даному випадку мала місце провокація злочину. Підсудного виправдано.(ВССУ від 28 січня 2016р. у справі № 5-280км16)

Невідкриття матеріалів НСРД, у тому числі і ухвал суду про надання дозволу на їх проведення стороні захисту в порядку ст. 290 КПК є підставою для визнання таких доказів недопустимими (ВСУ від 16.03.2017 № 5-364кс16)

СУД: Згоди одного із співвласників квартири на огляд місця події злочину достатньо для слідчого для проведення такого огляду БЕЗ дозволу суду, а докази отримані під час огляду є допустимими (Апеляційний суд Запорізької області від 15 січня 2018р.)

Постанова

Іменем України

01 березня 2018 року

м. Київ

справа № 398/5735/14-к

провадження № 51-1033 км 18

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого Остапука В. І.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Щепоткіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Буланова О. П.,

прокурора Ткачук Г. В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 травня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014120070001072, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 грудня 2011 року за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 321 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України (в редакції Закону України № 1254-VI від 14.04.2009),

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 січня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України та виправдано в зв'язку з відсутністю події злочину.

Вироком вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 травня 2017 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що будучи раніше судимим за вчинення умисних корисливих злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, в період іспитового строку, 20 березня 2014 року приблизно о 12.00 год. біля перехрестя вулиць Калініна та Червоного Козацтва м. Олександрії Кіровоградської області повторно незаконно збув за 180 грн. ОСОБА_2 особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований.

Він же, 22 травня 2014 року близько 16.00 год. на тому ж місці повторно незаконно збув за 300 грн. ОСОБА_3 особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований.

Крім того, 07 червня 2014 року о 07.26 год., під час проведеного обшуку на підставі ухвали слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області приміщення гаража, що знаходиться біля будинку АДРЕСА_1, а також в автомобілі НОМЕР_1, належному ОСОБА_4, який стояв у зазначеному гаражі та яким за усною домовленістю користувався ОСОБА_1, працівниками правоохоронного органу було виявлено та вилучено три пляшки, заповнені рідиною, яка відповідно до висновку судово-хімічної експертизи № 576 від 07 червня 2014 року є особливо-небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим, загальною масою в перерахунку на суху речовину 13, 444 г, що є особливо великим розміром, а також шприц з рідиною, яка відповідно до зазначеного висновку експертизи є прекурсором - ангідридом оцтової кислоти.

Також, в цей же день під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області квартири, де проживав ОСОБА_1, що за адресою: АДРЕСА_1, було виявлено та вилучено три пляшки з рідиною, яка відповідно до висновку судово-хімічної експертизи № 576 від 07 червня 2014 року є особливо-небезпечним наркотичним засобом - концентратом макової соломи (опієм екстракційним), загальною масою в перерахунку на суху речовину 27, 475 г, а також дві пляшки з рідиною, яка відповідно до зазначеного висновку експертизи є прекурсором - ангідридом оцтової кислоти, масою 171, 366 г, що становить особливо великий розмір.

Вказані наркотичні засоби та прекурсори ОСОБА_1 незаконно зберігав з метою подальшого збуту.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи судові рішення в частині виправдання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України за епізодами збуту наркотичних засобів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині виправдання за епізодами незаконного зберігання наркотичних засобів, прекурсорів з метою збуту в особливо великих розмірах і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог наводить доводи, якими не погоджується з оцінкою судами доказів та вважає, що вони здобуті у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а суд першої інстанції безпідставно визнав їх недопустимими. Не погоджується з наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності вироку суду першої інстанції та зазначає про її невідповідність вимогам ст. 419 КПК України, оскільки на його думку, у ній відсутні відповіді на всі доводи апеляційної скарги прокурора.

Під час касаційного розгляду прокурор підтримала подану касаційну скаргу та просила її задовольнити.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судові рішення в частині виправдання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України за епізодами незаконного збуту наркотичних засобів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прокурором не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, як тих, що були зібрані стороною захисту так і тих, що зібрані стороною обвинувачення, в тому числі і поданих у судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Колегія суддів вважає, що ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1, суд дотримався зазначених вимог закону.

Як убачається з вироку, у ньому викладено формулювання обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_1 і визнаного судом недоведеним, підстави його виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд у судовому засіданні, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, перевірив зібрані на досудовому слідстві докази винуватості виправданого, на які посилалися органи досудового розслідування та, згідно зі ст. 94 КПК України, оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, надав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності, навів детальний аналіз досліджених доказів.

Зокрема, свої висновки суд першої інстанції обґрунтував дослідивши і проаналізувавши показання самого ОСОБА_1, який зазначив, що інкримінованих злочинів не вчиняв; свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про обставини проведеного в приміщенні гаража, в автомобілі та в квартирі обшуку.

Взято до уваги та проаналізовано судом письмові докази у справі, а саме: протоколи обшуку від 07 червня 2014 року, ухвали слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 червня 2014 року, висновок за результатами службового розслідування від 27 червня 2014 року, висновок судово-хімічної експертизи № 576 від 07 червня 2014 року, зміст яких детально відображено у вироку.

Судом належним чином досліджено законність здобутих за результатами обшуків доказів та обґрунтовано визнано їх такими, що отримані з істотним порушенням кримінального процесуального закону.

Суд з'ясував, що обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України переважно ґрунтується на доказах, отриманих у результаті проведених на підставі ухвал слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 червня 2014 року обшуків.

Враховуючи, що ці слідчі дії було дозволено здійснювати лише в автомобілі НОМЕР_1, належному ОСОБА_4, яким користувався ОСОБА_1 та в квартирі, де проживав ОСОБА_1, що за адресою: АДРЕСА_1, суд, дослідивши та проаналізувавши протокол за результатами обшуку від 07 червня 2014 року та відеозапис вказаної слідчої дії, обґрунтовано дійшов висновку про те, що по суті, слідчим було здійснено обшук гаражного приміщення, без дозволу та згоди його власника - ОСОБА_5 на це, а також з порушенням права ОСОБА_1 на захист, та таким чином порушено вимоги кримінального процесуального закону при отриманні доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях стороною обвинувачення.

При цьому, висновок про неможливість використання для доказування результатів вилучених під час обшуку з гаража пляшок з речовинами, також зроблено з урахуванням того, що встановлено невідповідність вимогам КПК України порядку їх оформлення з метою подальшого направлення для здійснення судово-хімічної експертизи, враховуючи положення ст. 86 КПК України, що зумовило визнання неналежним та недопустимим доказу - отриманого за результатами експертизи висновку № 576 від 07 червня 2014 року.

Правильно судом прийнято рішення про недопустимість доказів обвинувачення, здобутих в ході обшуку квартири АДРЕСА_1, через їх отримання з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, оскільки вказану слідчу дію було здійснено без визначення власника чи володільця квартири та з порушенням визначеного статтями 234, 236 КПК України порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що всі зазначені докази, з огляду на положення статей 86, 87 КПК України, не можуть бути допустимими у цій справі.

У зв'язку з зазначеним, а також враховуючи, що у викладеному в обвинувальному акті формулюванні обвинувачення ОСОБА_1, органами досудового розслідування не було встановлено суб'єктивної та об'єктивної сторони інкримінованих останньому злочинів, зокрема, жодним з наданих стороною обвинувачення доказів, не було підтверджено факту незаконного зберігання з метою збуту ОСОБА_1 особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого, факту незаконного придбання та зберігання прекурсорів, а також прямого умислу на це, як цього вимагають диспозиції ч. 3 ст. 307 та ч. 3 ст. 311 КК України, суд дійшов правильного висновку про недоведеність вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_1

Доводи прокурора щодо безпідставності виправдання, які аналогічні за своїм змістом доводам його апеляції, ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, на них надано вмотивовані відповіді.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу прокурора, відповідно до вимог ст. 419 КПК України належним чином перевірив всі її доводи та прийняв правильне рішення про обґрунтованість вироку суду першої інстанції та виправдання ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України.

З наведеними у ній висновками погоджується і суд касаційної інстанції.

Що стосується наведених у касаційній скарзі доводів, то прокурор по суті, дав власну оцінку доказам на користь винуватості ОСОБА_1, відмінну від оцінки, наданої судами попередніх інстанцій, однак не обґрунтував наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, за наявності яких судові рішення щодо останнього підлягали б безумовному скасуванню.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, її законність сумнівів у колегії суддів не викликає.

Таких істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування постановлених у цій справі судових рішень колегією суддів не встановлено, а тому у задоволенні касаційної скарги прокурора слід відмовити.

Водночас, колегія суддів, у порядку ч. 2 ст. 433 КПК України, відзначає, що суд першої інстанції, мотивуючи рішення про необхідність виправдання ОСОБА_1 через недоведеність вчинення останнім кримінальних правопорушень, у резолютивній частині вироку підставою виправдання ОСОБА_1 вказав відсутність події злочину та таким чином неправильно зазначив мотив виправдання останнього. На зазначене не звернув уваги апеляційний суд. Тому, в зв'язку з тим, що наведене не є підставою для скасування судових рішень та не погіршує становища виправданого, судові рішення підлягають зміні в частині визначення мотиву виправдання ОСОБА_1

Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів

ухвалила:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Кіровоградської області залишити без задоволення.

В порядку ч. 2 ст. 433 КПК України вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 травня 2017 року щодо ОСОБА_1 в частині зазначення підстави виправдання змінити та вважати його виправданим в зв'язку з тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

В решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. І. Остапук Л. Ю. Кишакевич В.В. Щепоткіна