Неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких віднесено до компетенції суду (ВС/КГС № 904/8832/17 від 07.05.2019)

Фабула судового акту: Досить цікаве рішення Касаційного господарського суду, яке стосується питання стягнення упущеної вигоди, визначення ї складових та розміру.

У даній справі фізична особа-підприємець звернулась до господарського суду із позовною заявою до органу місцевого самоврядування про стягнення збитків, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування протиправних рішень з її законного володіння було вилучено та не повернуто належне позивачці майно – рекламні конструкції. Заявлена до стягнення сума збитків включає в себе також упущену вигоду, витрати на транспортування та монтаж рекламних конструкцій до місця їх первинної установки. При цьому незаконність рішення відповідача в частині демонтажу рекламних конструкцій встановлена рішенням адміністративного суду.

Рішеннями місцевого господарського та апеляційного господарського судів позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з такими рішеннями суб’єкт власних повноважень подав касаційну скаргу до Касаційного господарського суду мотивуючи її невірним визначенням розміру шкоди, необґрунтованим застосуванням норм ст. ст. 222, 225 Господарського кодексу України оскільки між позивачем та відповідачем не існує та не існувало жодних господарських правовідносин, а також відсутністю причинно-наслідкового зв’язку між прийняттям органом місцевого самоврядування рішення та завданими збитками.

З такими доводами КГС погодився.

Приймаючи до уваги вказані доводи та задовольняючи вимоги касаційної скарги про скасування раніше постановлених рішень КГС вказав наступне.

Нормами ст. 11 ЦК України визначено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

В свою чергу згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків чи відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Статтею 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В обґрунтування своїх вимог в частині розміру упущеної вигоди позивач посилалась на розрахунок, який був виконаний нею особисто.