Визначення розміру застави: практика співвідношення

Нерідко суди обирають застосування запобіжного заходу правопорушнику у вигляді застави, проте на аналогічні справи розмір застави може суттєво відрізнятись, що ставить обвинувачених у нерівне становище. Тож, що може вплинути на таке рішення та чи є це правомірним зі сторони суду?

Для початку з’ясуємо що взагалі таке застава та які обов’язки виникають у обвинуваченого при внесенні коштів у дохід держави. Аналізуючи ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) визначимо, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов’язків. До неї застосовується також ряд обов’язкових вимог, які має виконати підозрюваний, обвинувачений, наприклад, дотримуватись належної поведінки; своєчасно з’являтись за викликом; не виїжджати за межі міста без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати свій паспорт, що дає право для виїзду за кордон та ін.

Взагалі, призначення застави є не покаранням для підозрюваного, а метою забезпечення виконання покладених на нього обов’язків.

Щодо розміру застави, то відповідно ч. 4 ст. 182 КПК України він визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, наприклад, запобігання спробам: переховування, знищення, спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста, вчинити інше кримінальне правопорушення та ін.

Суд має право не визначати заставу при застосуванні тримання під вартою: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, проте не повинен бути надто великим, він не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави відповідно на 2023 рік визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, — від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто від 2 684 до 53 680 гривень; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, — від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто від 53 680 до 214 720 гривень; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, — від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто від 214 720 до 805 200 гривень.

Читайте статтю: Справедливий розмір застави – практичні рекомендації захиснику під час обрання запобіжного заходу його клієнту

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. Так, рекордними розмірами застав в Україні були в 365 млн. екс-директору «Укрінтеренерго» Володимиру Зіневичу; 384 млн. Олександру Шахову засновнику «Еліта-Центру»; 450 млн. Олександру Кацубі екс-замголови правління «Нафтогаз України».

Отже, вихід за межі цих розмірів застави можливий лише як виключний випадок, а не як загальне правило, що нажаль нині прослідковується в сучасній судовій практиці. Зачасту розмір застави суди обирають на свій розсуд, що відрізняється від встановлених законодавством меж, наприклад, у районі 2-3 млн. гривень. Однак для громадянина України в основному це є непідйомною сумою, що робить для нього запобіжний захід у вигляді застави неспіврозмірним матеріальному становищу.

Звісно, якщо брати до приклада рішення Вищого антикорупційного суду України за виявлення корупційного правопорушення, то зазначимо, що суд звертає увагу на майновий стан підозрюваного, обвинуваченого, так, наприклад, якщо особа має нерухомість за кордоном, елітні транспортні засоби, приватний літак, значні задекларовані суми, періодично перетинає кордон, то звернення застави в розмірі 20 млн. і більше стимулюватиме його виконувати покладені судом обов’язки, бо втрата такої суми матиме значення для особи.

Так, цікавим є випадок: в ухвалі від 31.01.2020 р. у справі № 991/979/20 детектив просив визначити підозрюваному заставу в розмірі 40 млн. гривень. Для обґрунтування зменшення розміру застави суд врахував відсутність перетину кордону особою у 2019 р., суму наданої неправомірної вигоди у 50 тис. доларів США та визначив заставу в розмірі 19 млн. гривень.