Відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу

Професійна правнича допомога - це закріплене Конституцією України (стаття 59) право кожного на допомогу фахівця під час захисту своїх порушених прав. В переважній більшості випадків співпраця з кваліфікованим спеціалістом стає вирішальним аргументом у досягненні успіху під час судового розгляду.

Очевидно, відповідаючи тенденціям сучасного світу щодо отримання та надання різноманітних послуг, професійна правнича допомога також покладає на особу понесення додаткових фінансових витрат. І саме тут слід зазначити про закріплене на законодавчому рівні право учасників судового процесу на відшкодування цих понесених витрат, необхідність та доцільність яких виникла як наслідок саме через порушення прав та потребу їх захисту. Отже, саме питання відшкодування таких витрат в судовому порядку і буде розкрито в межах даної статті.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене рішення, є однією з основних засад (принципів) судочинства в Україні та закріплено в процесуальних кодексах з чітко прописаними вимогами та аспектами. Зокрема, представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом. Співпраця адвоката з клієнтом здійснюється відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», полягає в укладення договору про надання правничої допомоги, яким встановлюється перелік послуг, які будуть надані клієнту та визначено розмір гонорару, який є формою винагороди адвоката. При встановленні розміру цього гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Визначається гонорар за погодженням лише між адвокатом та клієнтом. Суд не вправі втручатися у ці правовідносини, однак законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Перш за все, сторона має подати належні докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи. Зокрема, у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2023 року (справа № 686/31892/19) зазначено:

«…Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення…»

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Вбачається, що надання копій цих документів буде прийнято Судом як належні докази для доведення понесених витрат, але не гарантує відшкодування заявленої суми в повній мірі, оскільки Судом має бути встановлено що розмір заявлених до відшкодування витрат є розумним та відповідає законним вимогам в даній сфері правовідносин, зокрема:

«…Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);