Відновлення кредитування: нові правила

КРЕДИТУВАННЯ: нові правила

Кредитування є необхідною умовою для розвитку економіки та зростання бізнесу. Без доступу до кредитних ресурсів неможлива модернізація виробництва та поява високотехнологічних підприємств.

Для України питання доступного кредитування є особливо актуальним, оскільки за відсутності фінансових вливань бізнес не здатний розвиватися, реалізовувати нові проекти, оновлювати основні засоби, розробляти інноваційні технології. Без розвитку кредитного ринку марно очікувати на динамічний розвиток національної економіки, оскільки за умов дефіциту фінансового ресурсу підприємства позбавлені можливостей для здійснення повноцінного інвестування.

Тому, з метою створення передумов для відновлення кредитування Верховна Рада України у 2018 році прийняла два важливі закони:

1. Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення та ведення Кредитного реєстру Національного банку України та вдосконалення процесів управління кредитними ризиками банків" від 06.02.2018 (надалі – Закон про кредитний реєстр);
2. Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" 03.07.2018 (надалі – Закон про відновлення кредитування).

Закон про кредитний реєстр

Позитивна кредитна історія є одним із головним надбань позичальника у високорозвинених державах. Особа, кредитна історія якої характеризується вчасним та добросовісним погашенням попередніх кредитів, має значно більше шансів залучити додаткове фінансування, отримати вигідні умови банківського обслуговування та розміщення депозитів, а, інколи, навіть, працевлаштуватися на престижну роботу чи обійняти високу посаду. При цьому, глобальна інформація щодо кредитних історій фізичних і юридичних осіб зберігається централізовано та надається банкам за їх запитами для перевірки добросовісності потенційних позичальників.

Нещодавно світовий досвід управління кредитними ризиками знайшов своє втілення й у нашій державі. 06 лютого 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон про кредитний реєстр, який передбачає створення Національним банком України інформаційної бази даних про ризикових позичальників з можливістю доступу до неї банків.

Відповідно до вказаного Закону Кредитний реєстр – це інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, зберігання, зміну, використання та поширення (надання) інформації про кредитні операції банків та про стан виконання зобов’язань за такими операціями, аналіз та класифікацію кредитів.

Створив та адмініструє Кредитний реєстр Національний банк України (надалі – НБУ) з метою сприяння фінансовій стабільності, здійснення банківського нагляду та управління банками кредитним ризиком у межах реалізації державної політики з питань національної безпеки України в економічній сфері.

На думку керівництва центробанку, Кредитний реєстр стане потужною системою обміну інформацією, необхідною для належної оцінки банками ризиків під час здійснення кредитування та зниження частки проблемних кредитів.

Закон про кредитний реєстр передбачає обов'язок банків і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (щодо позичальників неплатоспроможних банків) надавати НБУ інформацію про боржників, сума заборгованості (за основною сумою та відсотками) яких дорівнює або перевищує 100 розмірів мінімальних заробітних плат або еквівалент цієї суми в іноземній валюті (станом на 2018 рік - 372 300 грн). При цьому, банки розпочали наповнення Кредитного реєстру з 01 квітня 2018 року, а Фонд гарантування вкладів фізичних осіб – з 01 липня 2018 року.

Під час розробки Закону про кредитний реєстр пропонувався більш низький розмір заборгованості, достатній для передачі інформації про позичальника до Кредитного реєстру. Однак, в процесі доопрацювання Закону з урахуванням пропозицій бюро кредитних історій відповідний рівень було підвищено до 100 мінімальних заробітних плат, внаслідок чого до Кредитного реєстру тепер потрапляють відомості лише про найбільш ризикових та непорядних боржників.

До Кредитного реєстру передається досить значний масив інформації про попередні кредитні операції позичальника, що дозволяє банку точно встановити ступінь його добросовісності та визначити ймовірність належного погашення ним кредиту у майбутньому.