Узагальнення практики щодо нереальних (безтоварних) операцій

Питання визнання податковими органами операцій нереальними/«безтоварними» не втрачає актуальності. Основна частина судових спорів, що стосується донарахування великих сум по податкових зобов’язаннях стосується саме таких випадків. Цей прийом податківці почали застосовувати після того, як визнання договорів недійсними в односторонньому порядку стало для них безперспективним через чітку судову практику з цього питання. Разом з тим, на мою думку, на сьогодні немає єдиного виробленого судового підходу саме по нереальних/«безтоварних» операціях. Там, де в одному випадку суд робить висновок про те, що господарська операція дійсно відбувалась, інший суд у схожій ситуації може зайняти протилежну позицію. Тому з цього приводу цього хочеться звернути увагу на судову практику Верховного Суду України, адже саме його висновки є обов’язковими для застосування та можуть бути орієнтиром в побудові ефективної лінії захисту платника податків у подібних справах.

В 2015 році таких справ було достатньо багато і значну кількість заяв податківців про перегляд в зв’язку з неоднаковим застосування права було задоволено. Аналізуючи обставини доказування, їх можна згрупувати за трьома категоріями:

1. Дефектність документів.

2. «Токсичність» контрагента.

3. Обставини здійснення господарської операції;

Документи, документи і ще раз документи.

1. Дефектність документів.

Звісно, документальне доказування обставин своїх вимог і заперечень є найефективнішим. Відтак на це слід звернути особливу увагу бо, як показує практика, саме відсутність документів, неузгодженості та суперечності між ними становлять основну проблему платників. І такі пояснення як «людський фактор» або «не помиляється той хто нічого не робить» в суді не допоможе.

Отже, залежно від природи господарських взаємовідносин та змісту договору, набір документів, які повинні бути в платника для підтвердження здійснення господарської операції відрізняється, але примірний перелік можна визначити. Як було зазначено судом касаційної інстанції в ході розгляду справи №21-1359а15, що хоч чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку документів, складенням яких має оформлюватися господарська операція, документування господарської операції має відповідати законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції, договірним умовам та/або звичаєвій практиці.

І, власне, у вищевказаній справі судом було зазначено, що установлений за наслідками дослідження договорів зміст спірних операцій поставки передбачає оформлення замовлень на поставку продукції, товарно-транспортної документації при перевезенні устаткування у процесі його постачання, надання постачальниками технічної документації, оформлення актів введення в експлуатацію обладнання та гарантійних талонів.