Цифрові активи як об’єкти цивільних прав

Бурхливий розвиток цифрової економіки поставив перед вітчизняною цивільною наукою нове завдання, яке раніше вважалось суто теоретичним: знайти місце цифрових об’єктів у системі об’єктів цивільних прав. Це стосується не лише криптовалюти, але й NFT, ігрових предметів, облікових записів, цифрового контенту та інших активів, що існують виключно в електронному просторі. Законодавець поступово відповів на цей виклик, прийнявши спочатку Закон України «Про віртуальні активи», який так і не набрав чинності, а згодом додавши статтю 179-1 до Цивільного кодексу України.

Ключовим нововведенням стала стаття 179-1 ЦК України, запроваджена Законом № 3320-IX від 10 серпня 2023 року. Вона визначає цифрову річ як благо, що виникає та існує виключно в цифровому середовищі і має економічну цінність. Законодавець чітко відносить до цифрових речей віртуальні активи, цифровий контент та інші подібні об’єкти. Друга частина цієї статті передбачає, що до цифрових речей застосовуються загальні положення ЦК України про речі, якщо це не суперечить закону або сутності конкретної цифрової речі.

Правовий статус віртуальних активів

Спеціальним законом у цій сфері є Закон України «Про віртуальні активи» від 17 лютого 2022 року № 2074-IX. Цей документ визначає віртуальний актив як нематеріальне благо, яке є об’єктом цивільних прав, має певну вартість і представлене через сукупність даних у електронній формі. Закон розрізняє забезпечені віртуальні активи, які підтверджують майнові права, включаючи права вимоги на інші об’єкти цивільних прав, і незабезпечені віртуальні активи, які таких прав не підтверджують.

Існує важливий аспект, який часто не береться до уваги: цей закон поки що не набрав чинності, оскільки його реалізація залежить від ухвалення супутніх змін до Податкового кодексу України, що стосуються оподаткування операцій з віртуальними активами. Отже, на цей момент основним регулятором у цій сфері фактично залишається стаття 179-1 ЦК України, тоді як спеціальний закон перебуває в стані очікування.

У зв’язку з цим виникає ситуація, коли криптоактиви можуть класифікуватися як цифрові речі за Цивільним кодексом України, однак спеціальні механізми їхнього обігу фактично відсутні. Немає чітко визначених способів набуття права власності, порядку підтвердження належності криптоактиву конкретній особі, правил передання приватних криптографічних ключів, а також особливостей звернення стягнення, забезпечення виконання зобов’язань або включення таких активів до ліквідаційної маси. Багато з цих питань залишаються об’єктом наукових дискусій.

Вчені та дослідники дедалі частіше звертають увагу на внутрішню суперечність чинного законодавства: зокрема, згідно з частиною сьомою статті 4, категорично забороняється використання віртуальних активів у ролі засобу платежу або як об’єкта обміну на матеріальні блага, роботи чи послуги. Натомість частини 5 і 6 статті 715 Цивільного кодексу України передбачають можливість укладання контрактів, де майно може бути обміняне на виконання робіт чи надання послуг.

Попри те що в національному законодавстві поки що відсутня універсальна класифікація цифрових активів, у сучасній юридичній доктрині їх зазвичай розподіляють згідно з їхнім функціональним призначенням та особливостями технологічної реалізації. Найчастіше зустрічається поділ цифрових активів на кілька ключових категорій, серед яких можна виділити криптоактиви, токенізовані активи, NFT (невзаємозамінні токени), цифрові фінансові активи, цифрові права вимоги, а також інші цифрові об’єкти, які мають економічну цінність. Розподіл за такими категоріями не лише сприяє кращому теоретичному розумінню, а й має вагоме практичне значення. Це важливо, адже різні типи цифрових активів можуть суттєво різнитися процесами появи, реалізації та захисту цивільних прав, що на них поширюються. Проте, незважаючи на різноманітність їхніх видів, усі цифрові активи об’єднує кілька спільних рис, такі як відсутність матеріальної форми, існування виключно в цифровому середовищі та здатність бути самостійними об’єктами цивільного обороту. Дослідники також пропонують використовувати ефективні методи класифікації цифрових активів на підставі функціональних, технологічних і майнових критеріїв, що дає змогу з більшою точністю визначати правовий режим, застосовний до цих активів.

Криптоактиви: дискусійна правова природа

Серед численних цифрових активів, які постають перед нами в сучасному фінансовому світі, криптоактиви, такі як криптовалюти та токени, безсумнівно, заслуговують на особливу увагу. У наукових колах тривають активні дискусії стосовно їх нормативної кваліфікації, і дотепер не вдалося досягти одностайності в цьому питанні. У сучасній сфері цивільного права досі не вироблено загальновизнаного підходу щодо класифікації та визначення правової природи криптоактивів. Одним із популярних підходів є трактування криптоактивів як особливого типу цифрової інформації або інформаційного продукту. Цей підхід базується на тому, що криптоактиви існують у вигляді сукупності електронних даних, які можна ідентифікувати за допомогою унікальних цифрових записів. Однак такий спосіб трактування не в повній мірі досліджує та висвітлює їх майнову природу, а також економічну цінність, яка може істотно впливати на ринкову динаміку та оцінку цих активів. Як наслідок, питання щодо повноти їхньої правової інтерпретації залишається відкритим і потребує подальшого аналізу.

Останнім часом спостерігається зростання популярності підходу, згідно з яким криптоактиви розглядаються, як самостійний тип цивільних прав особливого роду, або так звані sui generis. Ця концепція виникла через те, що криптоактиви не можна повністю прирівняти ані до традиційних матеріальних речей, ані до звичайних майнових прав. Їх унікальна цифрова природа, децентралізований характер існування, специфічний механізм володіння та управління, а також здатність безпосередньо брати участь у цивільному обороті вказують на необхідність розробки спеціального правового режиму. Цей режим має враховувати всі особливості криптоактивів, забезпечуючи адекватне регулювання та захист прав їхніх власників у відповідних правових системах.