Трішки теорії. Судова думка як джерело права.

В юридичній науці запропоновано дещо різноманітні підходи в поділі джерел права. Так, одними вченими розглядається поділ на традиційні і нетрадиційні, іншими - на первинні та вторинні; треті ділять на основні та додаткові. Однак як би не класифікували джерела права науковці, та яку назву не надали б складовим виведеної класифікації, на переконання автора, приведені в сучасній науці класифікації джерел права, залишили в недостатній увазі певний аспект, який вийшов на передову розвитку правової думки та ще і в рекордно короткий термін – всього лише за 6-8 років.

Відомо, що науковці пропонують відносити до системи нетрадиційних джерел права: правовий звичай; нормативний договір; нормативні акти громадських об’єднань; правову доктрину; правозастосовну практику. При поділі на первинні та вторинні – до первинних відносять нормативні акти і звичаї та загальні принципи права. До вторинних джерел права відносять прийняті раніше судові рішення (судові прецеденти) і наукові праці відомих вчених-юристів.

Ті вчені, що поділяють джерела господарського права на основні, доповнюючі і додаткові, відносять до основних - нормативно-правовий акт; судовий прецедент - рішення Європейського суду по правах людини, рішення Конституційного Суду України; нормативно-правовий договір. Доповнюючі джерела права, за таким поділом – правові звичаї та судові справи, пам’ятки історії, літератури що існували раніше та відображаються в діючих нормах права, правотворча діяльність судових органів, направлені на вдосконалення основних джерел права.

Як можна помітити, судова практика у вигляді конкретних судових справ, займає місце в другорядних ешелонах будь-якого наукового поділу. Правові позиції, висловлені в рішеннях судів касаційної інстанції ВСУ взагалі не згадуються в наукових дописах, хоча протягом останніх років, дані правові висновки є обов’язковими до застосування, що виводить судову думку на інший рівень значущості, аніж всього лише 10 років тому.

З впровадженням Єдиного реєстру судових рішень в Україні та зобов’язанням судів вносити не пізніше наступного дня, після винесення, рішення до цієї системи, одним із самих першочергових джерел господарського права постала «судова думка» або «судовий погляд». Зверну увагу на відмінності вказаного поняття від звичного всім поняття «судового прецеденту».

Життєвим відображенням актуальності судової думки як джерела права, є факт, що 8.02.2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Даним законом було внесено ряд змін. Ключовою новелою стало встановлення законодавцем жорстких процесуальних фільтрів по допуску справи до касаційного провадження, з встановленням виключного переліку підстав такого допуску. Так, підставами касаційного оскарження судових рішень, стало неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а тому такі фільтри зобов’язують дослідити судову практику України провівши її узагальнення по правовідносинам.

Автор вважає за необхідне висловити спостереження, що виникло в тому числі і з власного досвіду, що судовий прецедент, або «судовий погляд», не може розглядатись як похідним, другорядним, допоміжним чи додатковим, ін.. джерелом права. Правові висновки ВСУ, у тому вигляді який набули, і є тим трактуванням, тлумаченням законодавства, що в багатьох випадках, задає нові тенденції правової думки, а тому є, безумовно, передовим та актуальним джерелом права.

Недостатня увага до висловленого судовою владою, може обернутись вкрай негативним наслідком в конкретних життєвих обставинах, тому вивчення будь якого правового аспекту, в сучасному світі, починається з вивчення погляду суду на проблему. «Судова думка» є важливою для вирішення реальних життєвих потреб. Є живою. Є реальним рушієм обставин та подій, в як в приватному випадку, так і в державному масштабі.

Автор статті: Забуранная Анастасия Александровна