СТРОКИ РОЗГЛЯДУ СПРАВ: ЯК ЕКСТРЕНО ВИРІШИТИ ПРОБЛЕМУ?

Про те, що однією з основних проблем сучасної української судової системи є строки розгляду справ, - і цей розгляд іноді розтягується на роки, - не пише зараз лише лінивий. І адвокатам доводиться попереджати клієнтів при зверненні до суду, що швидко не буде (а у деяких випадках строк розгляду справи призводить до того, що сам її предмет втрачає актуальність). Як загальновідомим є і те, що не вистачає як самих суддів, так і співробітників апарату. Ось трохи цифр від діючої судді. Про коріння цих проблем, і як ми усією країною дійшли до такого життя, - думаю написати окрему статтю (або як другу частину цього матеріалу). А поки поговоримо про те, що робити зараз. Адже, як би нам цього не хотілося, але просто завтра необхідна кількість суддів, секретарів та помічників не з’явиться. Чи можна у існуючій ситуації покращити становище?

Вважаю, що можна.

Дві важливі ремарки. Сама ідея цієї статті підказана перепискою із адміністратором цього порталу. А те, що викладено нижче, - висновки з досвіду адвоката, який починав працювати, коли таких проблем навіть близько не було. (Але про це планую написати докладно у другій частині матеріалу.) А тому – бачить, що саме змінилося, і які саме причини, здебільшого, тягнуть збільшення строків розгляду справ.

Переконаний: якщо не вирішити проблему повністю, то істотно покращити становище можливо за рахунок суто організаційних заходів у роботі судів, з мінімальними змінами законодавства, або навіть зовсім без його змін.

Тут необхідно сказати, що влада, усвідомлюючи проблему, намагалася її вирішити, зокрема, шляхом оновлення процесуального законодавства, - ЦПК, ГПК та КАС України, зокрема, перевівши вирішення ряду процесуальних питань у письмовий формат. Передбачалося, очевидно, що, завчасно отримавши заяви по суті справи та процесуальні клопотання, суд може розглянути справу за меншу кількість судових засідань. Щодо господарського процесу стверджувати не буду, оскільки таких справ майже не веду. А от у цивільному та адміністративному це явно не спрацювало (натомість, кількість «письмової» роботи в учасників процесу збільшилася, особливо, враховуючи обов’язок користувачів електронних кабінетів самостійно надсилати копії процесуальних документів тим учасникам процесу, хто таких кабінетів не має). Чому так сталося? Бо, мабуть, розробляли проекти «нових процесуальних кодексів» люди, які не дуже часто самі бувають у судах. Бо якби вони там бували, то й знали б з власного досвіду, з якої причини найчастіше затягується розгляд справ. Отже, поговоримо про ці причини, та що з цим робити.

Взагалі, однією з великих проблем є те, що (принаймні, на практиці складається таке враження) чи не у 2/3 випадків, коли учасники прибули у судове засідання, воно відкладається з тих чи інших причин. Учасники процесу витратили часта паливо на дорогу. Але й для суду це не просто так, оскільки, якщо на цей час було заплановано розгляд справи, а засідання «зірвалося», використати його на розгляд інших справ неможливо. А справа відкладається, іноді на місяці. І це має ефект снігового кому.

«Зняття справ з розгляду» та інші подібні причини з боку самого суду. Кожен практикуючий юрист (незалежно від того, є він адвокатом, прокурором або, скажімо, представником юридичної особи, який часто буває у судах загальної юрисдикції) потрапляв у ситуацію: приходиш до суду у зазначений у повістці день та час, а тебе зустрічає оголошення на дверях кабінету чи повідомлення секретаря, що «справу знято з розгляду» (як варіант "знято зі складу"). Я, будучи позитивістом, неодноразово у відповідь просив назвати мені процесуальну норму, яка передбачає таку процесуальну дію, як «зняття справи з розгляду», але ще жодного разу зрозумілої відповіді не отримав.

Причини таких дій суду є різними. І якщо, наприклад, із випадками, коли суддя захворів, нічого зробити не можна (окрім того, щоб все-таки прописати порядок дій у такому випадку у процесуальному законі!), то коли виявляється, що суддя перебуває у відпустці чи на навчанні, в учасників процесу виникають прості питання. І відпустка, і навчання зазвичай плануються заздалегідь. (Для адвоката, наприклад, спланувати відпустку так, щоб вона не прийшлася на вже призначені судові засідання, - вічна проблема, і то буває, що нова повістка приходить напередодні її початку.) Організаційні заходи, - особливо в умовах цифровізації роботи, - для того, щоб не призначалися справи на такі періоди, не є надскладними. Але цим ніхто, очевидно, не займається, бо випадки такі трапляються досить часто. Ну, або суддя йде у відпустку «раптово», попри вже призначені справи. Якщо це не пов’язано із перебуванням на лікарняному, то така поведінка – це неповага до учасників процесу, щонайменше.

Буквально зараз у одній справі, яку веду, сталася ситуація, коли один з суддів у колегії вирішив отаким чином піти у відпустку. Треба віддати належне апарату суду, - зателефонували, попередили, що їхати до суду не треба, повідомили нову дату. От тільки на цю нову дату, як з’ясувалося, ті ж таки працівники суду забули направити повістку викликаному у судове засідання експерту (допитати якого було постановлено раніше). Що потягло нове відкладення, тепер уже із явкою усіх учасників процесу у судове засідання.

Очевидно, що запобігти таким ситуаціям, - а їх дуже багато! – можна суто організаційним шляхом, зокрема, завчасного планування дат судових засідань з урахуванням таких процесів, як відпустки, навчання суддів, тощо.

Накладки з іншими справами в учасників процесу. Це, звісно, прокляття адвокатської професії, коли виявляється, що судові засідання у кількох справах, які веде адвокат (або, наприклад, представник підприємства), призначені на одну дату та майже один і той самий час, і перебувати у обох судових засіданнях одночасно фізично неможливо. Звісно, якусь з цих справ доводиться переносити. Раніше це досить часто спричиняло конфлікти із суддями, але після появи рішення ЄСПЛ у справі «Бартая проти Грузії» ситуація покращилася. Проте відкладення судових засідань через це залишається досить розповсюдженим явищем (і викликає невдоволення в учасників процесу, які не є юристами, не розуміють проблеми та щиро переконані, що «адвокат затягує розгляд справи», та не бажають розуміти неможливість адвоката розірватися між кількома судами одночасно).