Смерть засновника фермерського господарства - що з правом постійного користування на земельну ділянку?

Нарешті у фермерських господарств з’явилась надія на збереження права постійного користування земельною ділянкою за фермерським господарством як юридичною особою після смерті засновника такого господарства, якому видано державний акт про право постійного користування земельною ділянкою.

23.06.2020 Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/989/18 прийняла постанову у якій висловила не одну правову позицію щодо правової долі земельної ділянки наданої у постійне користування засновнику фермерського господарства після його смерті.

Право постійного користування земельною ділянкою є різновидом права користування землею. Це право полягає у володінні і користуванні земельною ділянкою безстроково, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Підстави припинення права постійного користування перераховані у ст.ст. 141, 142 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ), і серед цих підстав смерть суб’єкта права користування (постійного користування) земельною ділянко не згадані.

Проте невизначеність у цьому питанні породила вкрай суперечливу правозастосовчу практику. Тому, для формування єдиної правозастосовчої практики справу щодо визнання за селянським фермерським господарством (далі – СФГ) права постійного користування земельною ділянкою, яка була надана особі (засновнику такого господарства) відповідно до Державного акта на право постійного користування землею справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Коротко про зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Судом першої інстанції позов задоволено позов задоволено: визнано за СФГ право постійного користування земельною ділянкою та визнано недійсним наказ Держгеокадастру про припинення права постійного користування.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право постійного користування земельними ділянками, набуте в установленому законодавством порядку до 01 січня 2002 року, після набрання чинності статтею 92 ЗКУ не скасовується та не обмежується; постійним користувачем земельної ділянки є СФГ; ГУ Держгеокадастру не обґрунтувало та не довело наявність суспільного інтересу для припинення права СФГ на користування земельною ділянкою і порушень прав держави, територіальної громади, ГУ Держгеокадастру внаслідок виникнення у СФГ такого права; наказ порушує базові гарантії захисту права мирного володіння майном, встановлені Конвенцією.

Апеляційний суд свою постанову мотивував тим, що згідно з положеннями земельного законодавства, що діяло на час звернення СФГ з позовом до суду, набуття права постійного користування землею СФГ (для ведення фермерського господарства) не передбачено; земельна ділянка, яка надана у постійне користування особі, не залишилась на титулі постійного користування у СФГ, оскільки відповідне право користування земельною ділянкою припинилось у зв`язку зі смертю особи, яка таке право отримала; СФГ не довело наявності свого порушеного права, вимагаючи визнати недійсним наказ. При цьому суд апеляційної інстанції послався на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 922/3312/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 922/2103/17, від 11 червня 2019 року у справі № 912/3219/17.

Велика Палата ВС у своїй постанові від 23.06.2020 висловила остаточну правову позицію у цій справі, яка полягає в тому, що у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Зупинимось на ключових висновках Великої Палати у цій справі.

Хто є суб’єктом права постійного користування земельною ділянкою: СФГ чи його засновник?