СКАСУВАТИ НЕ МОЖЛИВО АРЕШТУВАТИ (Аналіз практики Київського апеляційного суду за період з 01.01.2019 року по 15.09.2019 року у справах про оскарження арешту майна у кримінальному провадженні)

Аналіз практики Київського апеляційного суду за період з 01.01.2019 року по 15.09.2019 року у справах про оскарження арешту майна у кримінальному провадженні

Думаю, ви здогадались, що у заголовку цієї статті навмисно пропущений розділовий знак, - після ознайомлення зі змістом кожен зможе самостійно визначитись із тим, де необхідно ставити крапку, та чи можливо скасувати арешт, накладений на майно особи у кримінальному провадженні, шляхом оскарження ухвали слідчого судді про його накладення у Київському апеляційному суді.

Майже два роки тому я писала про те, що саме за допомогою правового механізму з оскарження ухвал слідчих суддів до суду апеляційної інстанції (на той момент – Апеляційного суду м. Києва) мені вдається відносно швидко скасовувати арешти, накладені на майно у кримінальних провадженнях:

Зняття арешту з майна у кримінальному провадженні: теорія та практика (частина 1)

Зняття арешту з майна у кримінальному провадженні: теорія та практика (частина 2)

1. Наразі мій практичний досвід, а також аналіз практики Київського апеляційного суду у ЄДРСР, дозволяє зробити висновок про те, що шансів на скасування арешту майна, накладеного на майно (зокрема, третьої особи) на підставі ухвали слідчого судді місцевого суду, у Київському апеляційному суді зовсім не багато. Це пов’язано із тим, що за ці два роки слідчі з прокурорами, все ж таки, навчилися (здебільшого) працювати над власними помилками та почали їх виправляти. Мова, насамперед, йде про справи, в яких арешт на майно третіх осіб накладений з метою збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України). Як відомо, у цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Так, у вказаній категорії справ слідчі та прокурори навчилися складати постанови про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні, та долучати їх до клопотання про арешт майна. Наявність такої постанови у матеріалах справи майже стовідсотково гарантує відмову Київського апеляційного суду у задоволенні апеляційної скарги власника майна на ухвалу слідчого судді про арешт. Відкрийте будь-яку ухвалу Київського апеляційного суду за 2019 рік у ЄДРСР і ви побачите наступне: «арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна» (на підтвердження зазначеного - посилання на відповідні ухвали: http://reyestr.court.gov.ua/Review/79365639;

http://reyestr.court.gov.ua/Review/83481462;

http://reyestr.court.gov.ua/Review/82966939;

http://reyestr.court.gov.ua/Review/83367344;

http://reyestr.court.gov.ua/Review/82187096;