Сімейний чи особистий кредит: від чого залежить відповідальність подружжя

Кредитні правовідносини є одними з найпоширеніших сімейних спорів. Після розірвання шлюбу банки нерідко намагаються стягнути заборгованість із обох подружжя, тоді як один із них стверджує, що не знав про отримання кредиту.

Однак українське законодавство не встановлює автоматичної солідарної відповідальності подружжя за всіма зобов’язаннями, що виникли під час шлюбу. Вона може виникати лише щодо правочинів, укладених в інтересах сім’ї, якщо отримане за ними майно або кошти були використані на сімейні потреби. (Джерело : Судово-юридична газета)

Чи потрібна згода другого з подружжя на отримання кредиту

Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності подружжя у здійсненні права спільної сумісної власності. Відповідно до статті 65 СК України дружина та чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності, за взаємною згодою.

Водночас укладення кредитного договору саме по собі не є правочином щодо розпорядження спільним майном. Навпаки, таким договором особа набуває нове майнове зобов’язання перед кредитором. Тому закон не містить загальної вимоги про обов’язкове отримання згоди другого з подружжя для укладення кредитного договору.

Фактично кожен із подружжя має цивільну дієздатність самостійно укладати кредитні договори, однак це ще не означає, що відповідальність за таким договором автоматично нестиме і другий із подружжя.

Особистий борг чи спільне зобов’язання

Ключовими є положення статті 61 Сімейного кодексу України. Вона передбачає, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші чи інше майно, одержані за таким договором, стають об’єктом права спільної сумісної власності.

Цій нормі кореспондує частина четверта статті 65 СК України, відповідно до якої договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки і для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

Отже, закон визначає два обов’язкові критерії.

По-перше, договір має бути укладений саме в інтересах сім’ї.

По-друге, отримані кошти або майно повинні бути фактично використані на сімейні потреби.

Лише сукупність цих обставин може свідчити про виникнення спільного зобов’язання.